Значить так. Пливу я Тернопільським ставом (насправді плавати не вмію

). Пливу собі, пливу. На березі мене чекають дві однокласниці. І тут посередині ставу натрапляю на граблі. Кричу: "Дівки, граблі знайшла!!!!!!!", :fool3: а вони мені "УРА!!! Тащи їх сюда". :fool3:
Пливу я далі. Вже з граблями. Думаємо як ми їх маємо винести щоб ніхто їх в нас не забрав. (Приплила я до того берега де лісок). Розібрали ми ті граблі на палку і власне граблі, палку заховали в кущах, а граблі сховали за одяг і несемо по черзі. :fool3: І одна нести не хотіла.

Приїхали ми додому в Бірки і давай бігом до лісу. Виломали палку з ліщини, насадили на неї граблі і давай листя на галявині грабати.

І тішимося так :yahoo: "УРА! В нас граблі є, а більше ні в кого нема! :yahoo: " А тій шо нести не хотіла, ми пограбати не дали. :niger: От такі ми кози!
