Родинний форум "Сімейка"

Відносини між людьми - це вічна загадка. Але сама незрозуміла річ на світі - це наші відносини з самим собою. Чим вони краще складаються, тим більше шансів у нас добитися успіху у всьому. Але як же складно, виявляється, любити і цінувати себе гідно (якби я мала такі то ноги чи такі то груди, якби я знала економіку чи математику, якби я мала 25 тис.євро.....ооо, тоді б ЯЯ). Психологи стверджують, що більше 80% сучасних людей відчувають будь-які комплекси і страждають від заниженої самооцінки. Якщо людину з низькою самооцінкою запитати: хто був незадоволений вами, для кого ви були недостатньо хороші - майже в 90% випадків відповідь буде: тато чи мама. Всі основи нашої самооцінки закладені батьками. Кажуть треба повернутися в ту, дитячу ситуацію, коли вас вперше почали критикувати батьки, і змінити - не їх, це вже даність, а своє ставлення до ситуації. Мене критикували часто і без приводу. Бачу,що роблю те саме з сином,але це ж майбутній мужчина!!! Адже критика, немов тонким лезом, зрізає з ще несформованої людини всю його енергію, його самооцінку. Але і не хочеться щоб ця оцінка була завищена, таким людям теж не солодко.

О, я власне про ці життєві сценарії і обіцяла вам написати. Скоро буде, не встигаю все поробити.

Це так званий базовий конфлікт.

mari Із нетерпінням чекатиму! :flag: :roses:

про шо тре писати в цій темі? :?

я своїх дітей більше хвалю ніж критикую

і_я_свого_хвалю,-вважаю_так,_правильніше

а я взагалі то не пригадую той перший раз. коли мене батьки критикували ))

але дивлюся я свого Андрійка напевно трошки критикую і то неправильно?
якщо я йому кажу, дивись як хлопчик чемно йде коло мами. а ти себе як поводиш - то базовий конфлікт чи ше нє?

я завжди стараюсь хвалити доцю, навіть коли потрібно покритикувати і посварити, ну це коли я в хорошому настрої. А буваю інколи зла, от тоді починається..... через що себе картаю, але ніяк не можу змінитись, це в мене не контролюється.

гра з вогнем написав:але дивлюся я свого Андрійка напевно трошки критикую і то неправильно?
якщо я йому кажу, дивись як хлопчик чемно йде коло мами. а ти себе як поводиш - то базовий конфлікт чи ше нє?

Десь колись читала, що ніколи не можна порівнювати дитину з іншими. Достатньо обмежитись критикою самої дитини, не додаючи після цього "а та дівчинка чи хлопчик роблять отак".
Опираючись виключно на власний досвід, повністю підтримую таке твердження, бо моя мама навпаки вважала, що треба постійно порівнювати дитину з кимось. Звісно, вона не хотіла принизити мене, а просто хотіла показати хороший приклад, як хтось робить щось правильно. Але в результаті я після таких порівнянь завжди почувала себе гіршою за тих, з ким мене порівнювали (при тому, що порівнювали тільки одну якусь якість, я ж почувала себе гіршою у всьому), а також я починала страшно не любити тих, з ким мене порівнювали. А це часто були мої подруги, сусідки, однокласниці, після чого я починала їх всіх недолюблювати.

мене мама тоже порівнювала не на мою користь,але мені було байдуже ,бо я вже тоді знала шо нєсравнєнна