Родинний форум "Сімейка"

Дівчата, а як ви боретесь із гнівом? У мене інколи виникають такі ситуації, коли прямо кажучи, хочеться бити посуд. Звісно ж я втримуюсь, стримую все в собі і вигляду не подаю, бо нема чого малій дитині на таке дивитись. Хоча підсвідомо розумію, що вона всю цю негативну енергію відчуває, проте тішить, що трохи вмію контролювати ситуацію. Але хотілось би ту злість кудись "викинути", щоб вона не заважала і не накопичувалась в мені, бо то дуже погано. Я знаю. А от куди її діти, я ще не придумала. Може, поділитесь досвідом, а то в голову нічого не приходить. :ugeek:

Приймайте прохолодний душ,голосно співайте, бийте боксерську грушу або заведіть собі спеціальну подушку для гніву,щоб бити її ногами, бігайте крос....Але якщо це повторюється часто,шукайте причину або звертайтесь до фахівця. Затаєнне незадоволення чимось-часто дає приступи гніву.

mari написав:заведіть собі спеціальну подушку для гніву,щоб бити її ногами

Оце цікаво. бігати крос і приймати душ не получиться, бо дитина завжди поряд. мені потрібно щось, що можна було зробити максимум в іншій кімнаті, щоб побороти гнів.
п. Маріє, дякую за ідейку

ой, і мені актуально
рятуюсь "самовнушенієм"

і пробую відключитись від того, що мене нервує

Щось не пойму, а то тільки я і mala-karta не вмієм боротись з гнівом? :x :)
Дєвчьонки, поділіться досвідом! :write:

Навіть не знаю як то ділитися... Мене рятує одна і та ж фраза, може для когось це звучить не дуже, але як так тре поради, то вже напишу.
От гніваюся я на чоловіка за щось там, потім дивлюся на синочка і думаю: "Так, стоп! Дитина на світ не просилася. Хотіла - будь добра -не псіхуй - молока не буде!" І всьо, як рукою знімає!!! ;)
Хоча з боку напевне трохи зажорстко, але що на кого діє...

Не завжди вдається, але часто рятує думка: а потім про це жалкуватиму.
Або рахую до десяти.

Чесно кажучи тьху тьху тьху шоб не наврочити, але я вже й не памнятаю шо то таке - гнів((( Я після родів малого певно троха мозгами поїхала, бо весь час щаслива))) . Ну з малими паузами перед ПМСами)) Тоді ревлю і стає легше)))) :D А загалом мені допомагають прогулянки. Коли чула шо нервую, зразу дитину в руки і на двір. або до друзів. А там спілкування, пташечки, люди і всьо проходить. Або дивлюся якусь комедію

я запускаю м"якими іграшками в стіну, а, як ніхто не бачить, реву... :ugeek:

о. Згадала. Був колись в Терні один крутий і дорогий тренінг якраз по такому дєлу. Общім, там вчили такий метод: ставиш проти себе стілець (можна на нього подушку для пущєй важності) і уявляєш, шо він - та людина котра тебе розгнівала. Ведеш з ним діалог. (можна й монолог). І висказуєш все шо думаєш. тоді вдруге ти вже того сказати не захочеш. Такі ми люди, шо якщо вже раз сказав. то другий раз навіть ті самі емоції передамо іншими словами і менш емоційно. Може це й тупняк, але всі учасники тренінгу сказали шо це дієво.