Як не "зриватись" на дитині?

[happymami]

Відчуваю себе по дурному, коли депресія вже скоро мене доїсть, потім приходить якийсь просвіток, котрого
на довго не вистачає, і потім знову мене клинить. Треба періодично волати по допомогу до громадськості, ага. Просто тупо.

А це вже якась гординя. То ваша думка, що то тупо. А особисто я вважаю, шо це дуже навіть добре. Хіба би вам наша писанина нічого не помагає. Але якшо хоч трішки допоможе, якшо хоч трішки розраджує, то чом би не пожалітися нам, ми ж такі самі, багагато в чому розуміємо, як такі ж самі мамусі. Подивіться на цю тему - тут суцільні жалі. І нічого. На то вона й існує, і нічого тут тупого нема. Я теж така колись була -ай, не буду нікому жалітися, нашо когось грузити, нашо принижуватися... Допоки мені священик не пояснив, що це я тупа гордість. Тобто - один з найбільших гріхів. Це так виглядає, ніби Ісус тпомер на хресті, воскрес і каже нам - ідіть, ви вільні від гріхів, я вас врятував. А ми кажемо - ой, Ісусе, та ні, не варто перемйатися, то так тупо, то мої проблеми, мої гріхи, я вже якось сама з ними справлюся, ти йди назад на хрест, чи просто іди по справах, не варто мене рятувати, не варто мені уваг приділяти, бо я потім буду шкодувати, шо тобі відкрився...

Розумієте про шо я?
Якшо в нас є час і є такі ж самі пережиття і ми можемо з вами поділитися методами боротьби з цим дибільним станом, то не відштовхуйте нашу поміч, а пишіть як тільки вас буде клинити вчергове і не соромтеся. тут всі свої, які розуміють і не засуджують (ну може хтось і засуджує, то то не зі зла, а тільки тому, що не був у такій ситуації) ;-) . Хоча наразі всі тільки хочуть допомогти знайти вихід

[Shalimar]

Shalimar
В серйоз я про таке не думала, не планувала. Є в мене чудовий чоловік (не ідеальний, та все ж найкращий із всіх, з ким я в минулому мала хоч більш-менш близькі стосунки). Загалом близька родина в мене дуже невелика. Щодня займаюся дитиною сама, немає на кого залишити.

Ну..... Если Вы хотите, чтобы ребенок все-таки остался с Вами, тогда надо делать усилия НАД СОБОЙ.
Задайте себе вопрос, принимаете ли Вы материнство? Ответьте себе честно. Если нет - воспитание ребенка нужно поручить другому человеку.... А если бы Вы видели ребенка только по вечерам, или только на выходные - было бы легче?
Почему Вы срываетесь? Или Почему Вы позволяете себе срываться. Расшатаны нервы, нарушена психика? Надо лечиться.
Заставьте себя не выплескивать свои эмоции на ребенка, дайте им другой выход!

[Nymydora]

ну ти, шалімар, і вмієш підбадьорити... :omg:
якби Гість всерйоз думала про можливість віддати кудись дитину, вона би тут не писала і не просила про підтримку
Якщо ти ніколи не дозволяєш собі зриватися - респект і уважуха :men: Бо я розумію прекрасно, як то є, коли нерви здають і, будучи нормальною людиною, можна накричати на рідне дитинча так, що потім соромно. Всі ж ми люди.
Єдине, з чим погоджуюсь - треба знайти інший вихід негативним емоціям і емоціям взагалі. Помагає часом рукоділля. Ну і виговорюватися треба, це факт.

[Shalimar]

ну ти, шалімар, і вмієш підбадьорити... :omg:
якби Гість всерйоз думала про можливість віддати кудись дитину, вона би тут не писала і не просила про підтримку

.... Я не увидела просьбы о помощи.
Ну и, хорошо, Ты пожалеешь Гость, а кто пожалеет ее ребенка??!
Я хочу понять для начала, чего хочет эта несчастная мама. И знает ли она сама.

Мені просто не вистачає терпіння до власної дитини. Я боюся покалічити її. То смикну, то влуплю, то вкушу… Материнство моє мені здається важким хрестом. Я боюся його. Страшно подумати, якою я виховаю власну дитину з цими скандалами, а іноді таким ступорним байдужим ставленням до її ниття і всілякого вимагання уваги.

Если она стремится исправить положение вещей - это один вопрос. Если не желает этого или пробовала, но не получалось, - тут другой расклад.

[Sawwku]

Shalimar, це не стільки прохання як крик душі.
я прочитала і побачила себе. інколи нерви здають, і нема боксерської груші щоб влупити по ній і заспокоїтися :(. особливо в перші місяці то була катастрофа! я теж реально боялася скалічити свою кровинку. але в той же час прибила б будь-кого, хто б насмілився хоч спробувати нас розлучити!!!
зараз злюся коли мала гризе соски, бо їй так подобається і вона хоче побачити реакцію.
але чоловік як тільки бачить, що запахло смаленим, затуляє її.
не думаю, що Гість хоче позбутися дитини. хотіла б, то вже б це зробила і не шукала підтримки для свого рішення!

Гість, спробуй коли напливає злість і відчуваєш, що от-от зірвешся, відвернутися і вийти в другу кімнату, охолонути. мені допомагає. або попробуй поговорити з чоловіком чи ще з ким живеш. якщо вони нададуть тобі підтримку (як моральну так і фізичну), то ти з цим впораєшся!

[Shalimar]

Shalimar, це не стільки прохання як крик душі.
не думаю, що Гість хоче позбутися дитини. хотіла б, то вже б це зробила і не шукала підтримки для свого рішення!!

.... Я сталкивалась с такими случаями. Одна вела нашумевший интернет-дневник, где тоже писала-писала, и в итоге выбросила ребенка в окно
остальные, к сожалению, не помню, как разруливали ситуацию

Тут не жалеть/выслушивать надо, а подсказать, как себя вести! Что, ребенок должен все на себе выносить, пока она успокоится/вылечится/возьмет себя в руки??

Какой возраст малыша?

[Nymydora]

Тут не жалеть/выслушивать надо, а подсказать, как себя вести! Что, ребенок должен все на себе выносить, пока она успокоится/вылечится/возьмет себя в руки??

100%
просто можна це зробити по-різному. Здаєтсья, в тої мами і так серце не на місці, а якщо її ще грузити, то вона взагалі обізлиться на весь світ.

а про викинути в вікно - це вже патологія, і хвора людина, однозначно

[Shalimar]

ну, идти на поводу у своих эмоций - орать до хрипоты, шарпать, кусать, игнорировать - это тоже не здорОво!
Человек себя не контролирует и не может сдерживаться.
и я даже не знаю, что для этого бедного ребенка меньшее зло - остаться без мамы (может, только на время! пока она в голову в порядок не приведет), или жить с такой мамой.........................
И какую проблему надо решать? Что материнство не для нее в принципе, или что она психически неуравновешенная

[Sawwku]

ну чому ти намагаєшся одразу відправити ту жінку на Тролейбусну?
може я невиправна, але вірю. що в світі і влюдях залишилося добро. і що не потрібно безапеляційно засуджувати!
може якщо вона виговориться, вийде між люди і їй стане легше? я почувала себе загнаним звіром, якого всадили в клітку і сказали "отримуй радість від материнства" .мені допоміг форум, бо від сидіння в чотирьох стінах при відсутності спілкування дах зносить з шифером

[taranjka]

радості від материнства не можливо вічувати 24 год. на добу. а буває що й дні так минають. але все проходить. не само собою, над цим потрібно працювати. Гість, ти чим займалася до народження дитини?було якесь захоплення, хоббі, його потрібно реалізовувати.
думаю все виникає тому, що мама з певних причин, постійно привязана до дитини і перестає реалізовувати себе. від цього і нерви. спробуй коли дитина спить почати щось реалізовувати - фотографувати, малювати, ліпити, хендмейд... варіантів багато. закинь готування-прибирання. це можна робити коли дитьо проснеться, або ж допоможе чоловік.
стукати боксерську грушу не вихід - це допомагає заспокоїтися, але не вирішує проблеми.
якщо вважаєш за потрібне, то можна звернутися до приватного психолога. знаю моїй подрузі щомісяця потрібні такі розмови.
я не вірю що ти цілий день кричиш-щипаєш дитину. коли находить, краще вийди з кімнати, починай згадувати приємні моменти, не сумніваюся - їх багато)))
головне не зациклюйся на тому, що ти погана мама. бо не думаю що це так. можливо все не так як ти уявляла, але в твоїх силах міняти на краще)