А мені зручніше в слінгу, слінгу і ще в слінгу!
Але в кожного свої таргани і свій спосіб життя.
Ще з народженням першої дитини половина життєвих обставин була проти моїх стосунків з дивом інженєрної думки під назвою коляска.

Місця, де ставити немає, на восьмий до ліфта з девятого тягни, діти які засинають тільки на руках і з цицею, і десь до півроку мама має бути напідхваті, бо більше години, а то і 30 хв. самостійно мало хто з тих трьох спав у віці до року і спить зараз. А ще є лінива мама, в якої є свої пунктики. Наприклад, для маленької дитини природно знаходитись в мами на ручках, так само природно засинати і прокидатись з цицею. А старшим діткам обов'язково спати свій один або два денних сни вдома в спокійному оточенні, а не колясці серед гаміру вулиці. Звісно, з кожного "пунктика" є свої винятки. Також прошу, не сприймати озвучення "пунктиків" як провокацію, хіба можемо їх обговорити в іншій темі.
Звісно, трапляються випадки, коли коляска необхідна (для того дві моїх і збирають пил у гаражі). Але вони такі нечасті, що ту коляску запросто можна позичити в когось. Я користувалась коляскою хіба два рази з тих пір як народилась доця і їй минув місяць. Перший раз вона там спала після того, як я її заколихала в слінгу, бо ми були в костьолі на урочистій службі (їй був рік), а вдруге вже в півтора року вона сиділа в ній, як в кріслі перед багаттям на позатому Великодні. Також була довга урочиста служба і я спеціально для неї брала візка.
А найсмішніше те, що з дитинства, скільки себе памятаю, я просто марила іграшковою коляскою, якої мені так і не купили. І коляски як диво інженерії мене приваблюють, я ними часто милуюсь на вулиці.

Тільки от не можу уявити, як це - не відчувати ваги малечі на руках, на торкатися носом того ріденького волоссячка і не цьомкати безкінечно голівку малечі.

отак і живу, без візка.
