Родинний форум "Сімейка"

Як у вас з цим?
Пірнаєте? Чи не наважуєтеся?
Я от вивчаю цю тему повторно. Була вагітною, читала багато про пірнання діток, плавання і т.д., а коли з"явився синуська, то я все ніяк не наважувалася. А тим паче ми чогось боялися води, от тільки-тільки почали звикати.
І от знову вивчаю.
Переглянула кілька роликів, класно, а не наважуся...

| +

phpBB [video]

phpBB [video]

phpBB [video]

phpBB [video]

phpBB [video]

Як ставитеся до пронирювання?

Я теж була в захваті від такого під час першої вагітності. Потім щось пробували робити з малої. Але тепер моя думка змінилася. Принаймі в перші три місяці будь-якого стресу потрібно уникати.

Я сама теж не ризикнула. Все ж таки на мою думку краще щоб перші рази спеціаліст показав що і як. Але навряд чи в Тернополі такі є :(

я проти такого. То ж не іхтіандри.
Читала колись думку професійних тренерів з плавання про це. Вони говорять, що потім дуууже важко навчити (перевчити) таку дитину плавати нормально (бо дитина звикла бовтатися чи що там).

Якщо батьки страшенно люблять воду, ну так люблять, що капець - то вони можуть вчити дитину. Тут дитині вже на підсвідомому рівні передасться те відношення батьків.
А так просто - для чого?? А ще як мама хвилюється.

Ная, я читала, що після трьох місяців вже запізно.
Я точно не пригадую, але начебто, в новонародженого є вроджений інстинкт поведінки під водою і оте пірнання працює на підтримку цього інстинкту (так як є інстинкт перебирати ніжками у вертикальному положенні, "ходити". є батьки, які вважають, що потрібно якнайдовше підтримувати цей інстинкт). з часом інстинкт "зникає", тому якщо починати пізніше, це може бути додатковим стресом для дитини, оскільки інстинкт "зник", а у батьків новий бзік :).
Особливої користі від пронирювангня я щось так і не знайшла в тих статтях, але ми собі пірнали, нам подобалося, а потім перестало подобатися і ми перестали пірнати.
Так само ми робили трохи динамічну гімнастику, бо нам подобалося, а потім виросли і знайшли цікавіші заняття :)

о, гра, саме так - пару місяців тільки зберігається.

Про рефлекс, то я в курсі, але в фільмі "Людське тіло" здається вказано, що до 6 міс.
І ще між пірнанням і пронирюванням є велика різниця. І суттєва.
Для себе я вирішила, що пронирювання - то не для нас. Я так знущатися над дитям точно не буду. Хай то роблять прихильники Чарковського.
Але якби моїй дитині сподобалося просто пірнати, то я була б рада і практикувала це. Але як знати? Ми вже потрошку плаваємо. Буквально кілька днів. Раніше малий плакав у воді, що ми тільки не робили. А набралаи повну ванночку води, і він з задоволенням грається відштовхуючись ніжками від стінок ванночки. Йому подобається відчуття невагомості у воді. То я от думаю над пірнанням. Одна наша форумчанка з доцьою пірнають, мала задоволена, тішиться. Я просто б не хотіла, щоб моя дитина боялася води, як я в дитинстві. Хотіла б показати, що водичка, то не страшно, але м"яко, гармонійно, без стресів.
Ось дві статті про пронирювання та пірнання.

http://www.7ya.ru/articles/4036.aspx
http://www.forum.infomama.com.ua/showthread.php?t=1396

Naya я також боюсь води. Чоловік сміється, що мені як хлюпнути склянку води на обличчя, то можу втопитися :)
Ото і не хотіла, щоб мої дітки були такими боягузами.
Тому десь з 2,5 міс. (приблизно) почали по трошки пірнати. Спочатку просто водичку лили на обличчя. Потім вже по-трохи пірнали. Уже в 4,5 плавав синочок через усю ванну під водою з відкритими очима - це йому дуже подобалось. :yahoo: А у 5,5 міс. по певних обставинах не пірнали 2 тижні. І все... перестало подобатись, почав захлинатись водичкою та й ми перестали. :( Хоча все таки повітря вміє затримувати, коли вода наприклад з душа лиється на обличчя.
З другою дитинкою також планую пірнати, але тільки в тому випадку!!! коли дитині це подобається!!!

Не знаю, чи по темі. Нам майже 5 місяців, купаємось в кругові, почала сильно стрибати, вистрибує на перед, на зад себе. Коли на перед, то їй наливається вода, і вона її п"є. В когось ще є такі лялі??? Що робити?