І мої вже 5-й день без пустушки

Ще певно місяць тому я сказала Маркові, що колись прийде домовичок і забере дудика, а на те місце принесе подарунок. Ідея звісно не найкраща, перше що спало на думку. Потім ми ще час від часу про це згадували. Тоді запитала в дітей що б вони хотіли одержати від домовичка. Потім написали йому листа і стали чекати (поки посилка йшла

). То Марко кілька разів на день питав чого домовичок ще дуду не забрав. Потім настав день Х, пустушки зникли, зявились бажані іграшки. Правда зявились серйозні проблеми із засипанням. Злату знову доводиться колисати на руках, а Марко вкладається по кілька годин, намагається смоктати пальці і взагалі тяжко мучиться

Але я була готова і до гіршого. Тому шляху назад немає і, думаю, все внормується.