Дитина б'ється

ох..може трохи не так..тут про батьків, шо бють чи не бютьдітей...а в мене навпаки... :shock:
така ситуація...
доцька навчилась від однолітків на прогулянці замахуватись рукою і бити. тепер б"є і мене, і тата, і бабу..і всіх..і дітей на вулиці.
пояснюю їй - но-но, не можна! а вона до мене давай..і тотакий вираз обличчя робить, шо я просто не можу
але сміх..сміхом. ..не знаю як відівчити. що робити? як пояснювати. сьогодні зробила так: вона до мене замахнулась і щіпнула. я кажу: як будеш так робити , то не дам цицю і обіжуся! вона як розкричалась! шось трошки дойшло.. але помогло на годину часу..
вже й не знаю, що робити...деколи так вщіпне або вкусить, шо аж хочеться їй дати разок по попі!! (злість), але стараюсь себе стримати, злістю не керуватись.
дойшло до того, шо наша бабця після недільних відвідин внучки, в понеділок на роботу пішла з поцарапаною щокою і з синяком на руці...
шо то в мене якийсь маленький ізверг росте...поможіть.. :sos: :sos:

а ви показуйте, що вас це злить. Розвертайтесь і йдіть. Але дійсно зі злістю. І не давайте бити інших.
В нас було схоже, я ставила в кут, або просто йшла. Ромчик ображався і більше так не робив. Найближчу годину Зараз робить дуууже рідко. Причому, якщо він вдаряв бабусю і вона потім йшла - йому було все-одно. Тому оце биття інших контролювала я - не давала так робити.

наш ляльчик б'ється. він у нас взагалі грозний, б'ється сильно.
а чого?
бо нашого тата це неймовірно тішить. йому дуже смішно. коли син робить вигляд що він гнівний і замахується. як я не просила, не благала не реготати, не давати позитивного підкріплення таким діям - марне.
тільки зараз. коли ситуація дійсно напружена, чоловік перестав сміятися (точніше він і далі сміється. але так. щоб син не бачив. короч я зла)

тепер не знаю як викорінювати.
бо забіяка у нас знатний.

ну то хай б'є тата, а тато тішиться. Чи тато тішиться і коли маму б'є?

на маму він замахується, але відразу від всіх получає, тому робить це вже значно рідше. хіба як заграється.
нє, коли маму б'є то відразу в кут.

але сам факт того, що він б'ється і замість того, щоб заборонити - тато тішиться мене злить.

він у нас забіяка дуже добрий. йому ніхто не показував як битися, як стріляти - він сам те все робить і дуже вміло. ми навіть думаємо віддати його на якісь бойові мистецтва. хай там свою енергію виплескує.
тобто битися він буде. але я не хочу, щоб він мені когось вдарив :(

в нас була схожа ситуація з буцанням лобами. Татко тішився, ніц не слухав. Потім таткові стало боляче. Розбирався сам. Сварився, пояснював - дуже довго.
Зато тепер татко слухається :)

Мені здається, що якщо довго і вперто не дозволяти просто так битися - то врешті решт дитя перестане це робити.

:head: :head: :head:
Ждан придумав собі битися.
Не знаю де він таке взяв, вдома в нас руки ніхто не розпускає.
Спочатку просто так долоньками легенько, ми не звертали увагу, грається дитина.
Тепер може рукою добре заліпити і по очах і по лиці.
Не агресивний, для нього то як гра - сміється.
Я забирала спочатку просто його руку. Він думає що то гра- і чим більше я забираю, тим більше хоче ляпнути долонею.
Якось знервувалася - дістав по руках, поплакав, а потім знову за своє.
Вчора тато получив по очах, на нього накричав. Знову поплакав і далі за своє.
Я щось розгубилася..
Що діяти?

якшо не помиляюся, то в них такий вік. Дарця таке також робила - гепала по лиці і не тільки)) нам помагало відволікати на шос інше - в руки якусь іграшку сунули)) зараз вже перестала, але придумала собі нову тему - підходить до тата або мами з лопаткою і по дупі "бий-бий" і то каже бий-бий)))) хто то дітьо навчив не знаємо, сама собі таке придумала) добре шо не сильно замахується, так би були геть биті)))

Леся наш тоже бється точнісінько як Ждан але ми на це уваги навіть не звертаємо . якось воно раптово почалося . може наша міміка йому азарту додає . ми не дуje зациклюємо увагу на цьому .

а ми спочатку казали строго "не можна" і забирали руку від лиця, як не діяло-давали ляпаса по руці...як не діяло-трохи сильнішого... з пару разів діти більше такого не робили.