Родинний форум "Сімейка"

Як ви боретесь з істериками свого чада? Які методи у вас працюють? Поділіться досвідом!

Нам зараз 2, і десь біля рік і 10 у малого періодично трапляються істерики.
Ось, стався з нами недавно випадок, коли малюк впав в істерику (описувала докладно в темі Бити чи ні). То допомогло просто змінити обстановку, а шльопання по дупі не допомогло.
А ще недавно вдалось зупинити істерику, яка починалась, коли малий не хотів одягатись і йти на вулицю. Знаєте що допомогло? Заспівати голосно не пам"ятаю яку українську народну пісню дурними голосами :zybu: Співали з чоловіком дуетом, молодець, швидко зорієнтувався і підхопив. :zybu: Назар від несподіванки аж забув чого плакав і почав сміятись :zybu:

Помагає: вийти з кімнати-лишити саму, поставити в кут, таким здивованим голосом сказати "А ти бачила...." і придумати щось таке, що вона ще не бачила...(в більшості випадків ставлю на підвіконник і щось там плету про те, що надворі робиться.) і, якщо вже нема ради-то дати по дупі нам допомагає (виводить дитину з трансу), а тоді пригорнути і дати заспокоїтись. Істерики вже значно рідше трапляються. Впевнена, що Назарко теж скоренько те переросте. :emphaty:

Ну в нас ще такого АЖ не було, але траплявся якийсь період, що дитина навідріз відмовлялася одягати підгузник чи піжамку чи штани на прогулянку чи додому з двору йти. Кричав і відпихався. Помагало сказати "Ходи до мами на руці", пригорнути. Або дати натиснути якісь заборонені кнопки, типу на ДВД, чи ліфті.
А ще, коли намагалася силою таки зробити своє, бо спішила чи зимно чи ще щось, а він бив мене, то я робила вигляд, що плачу і він бігом починав жаліти і вже забував чо сам плаче

ну, в нас також ще такого АЖ не було
але як бачу, що дитя не в настрої і зараз не буде вдяга рукавиці, чоботи і т.д.

То починаю з ним говорити.
Питаю, чого він не хоче ті чоботи. Пояснюю, що не мокрі, що ми їх сушили, даю помацати ручкою. Часом не погоджується. В разі чого в нас 2 пари чобіт ;-) Було раз таке, що я вирішила, що сьогодні Ромка таки піде в інших і буде менш стильним (бо Ромка казав, що ті мокрі), тільки за інші - дитина зразу погодилася, що ті перші вже висохли
Якщо би було таке як у вас з машинкою, яка не відкручується від підставки - то казала би, що треба отвьорточку (ну, в нас таке слово, по-кацапськи ) а отвьорточка дома. Питала б, чи пам'ятає він, де в нас дома лежать отвьорточки, чи знає, як ними крутити, щоби показав як і т.д.
Ну, але Ромка в мене любитель поговорити.

В нас було от недавно- йшли в гості, мені треба висушити голову, а вона придумала собі, що не треба сушити, треба виключити фен, кричить дикими голосами, сльози горохом, виє, на землю кидається....
Всі вже в дверях вдіті, а я з мокрою головою, дитина не вдягнена...
То я пробувала все- спочатку говорила, пояснювала,що мамі треба посушити голову, бо йдемо в гості, надворі холодно, т.д., потім обнімала, відволікала, потім шльопнула по попі (робить ще гірше), короче, перепробувала все, нічого не допомагало, то я просто ігнорувала. Я сушила голову, а вона висіла в мене на ногах і пищала.
Потім мовчки вділа і пішли.
Розказала, що надворі морозець літає, і як бачить, що дітки плачуть, то зразу слізки перетворює в льод. Що не можна плакати надворі, бо морозець очки простудить (а шо? правда!), то вона тоді старається не плакати.

А коли маю час, то відволікаю так само, як Мешканка "Оооооо! А ти таааааке бачила????Лізонька, дивися швиденько, бачиш?...." Вона одразу переключається.

Теж помітила, при істериках биття категорично не допомагає. Принаймні, в мене. Воно робить ще гірше.
Відправляння в іншу кімнату- рев дикий, біжить за мною, кидається в ноги, - беру на руки.
Найкраще, то самій постаратися зразу думати про щось сильно-сильно добре, відключитися від істерики, і постаратися просто спостерігати, або робити свої справи, але не кидати дитину наодинці. Це той самий ігнор, та не зовсім. Бути з дитиною, та пережити ту істерику разом з нею. Гладити, брати на руки, обнімати. Дати проплакатись, та не реагувати. Так скоріше проходить. Але це, звичайно, коли є час.
Коли нема (в супермаркеті), то в охапку- і йти. Старатись не реагувати. А якщо істерика, щоб щось купили-зробили, то тим більше не купляти-не робити, бо дитина буде знати, що істерика може бути методом впливу на маму, і тоді вже капец...))

Хоча істерика дитини може перетворитись в істерику мами, то коли відчуваєш, що сама зараз вибухнеш, то мовчання і такий ігнор- найкраще.

Але я от також помітила, що Лізуля істерить, коли в неї щось не так- лізуть зубки, можливо, зміна погоди, ще щось....Скучно...
Тоді кожна дрібниця може привести до істерики. Коли все добре- щаслива, радісна, чемна дитина.
То стараюсь зрозуміти, може їй дійсно погано.
Тоді старатись просто це пережити разом з нею.

в мене обоє абсолютно різні. Доця реагує на те, щоб залишити на пару хвилин в кімнаті саму, подумати...Істерика припиняється зразу, прибігає на ручки і каже більше так не буду. Тре обійняти, поцілувати, при тому перепитую чи буде чемна, каже що так, і все. В хаті тишина і спокій :) Шльопання...то не для неї, абсолютно, вона би такого не пробачила :zybu: Синочок... повна протилежність, залишити його в кімнаті самого, це лише довести до ще більшої істерики, його потрібно відволікати чимось, те саме а дивись, або пішли мені допоможеш, якщо капець-капець, то можна легенько по попі, він на то реагує, і не ображається, а заспокоюється. Ну але це в випадках безпідставних істерик, що в нас вже навіть не памятаю коли траплялись. Зазвичай тепер плачі починаються по поводу все сам-сама будемо робити, то тут допомагає просто дати дитині волю, або при неможливості цього, співати, говорити, розказувати (підійде все :zybu: ) а за той час зробити те що треба :)

Marta написав:В нас було от недавно- йшли в гості, мені треба висушити голову, а вона придумала собі, що не треба сушити, треба виключити фен, кричить дикими голосами, сльози горохом, виє, на землю кидається....
Всі вже в дверях вдіті, а я з мокрою головою, дитина не вдягнена...
......
Теж помітила, при істериках биття категорично не допомагає. Принаймні, в мене. Воно робить ще гірше.
Відправляння в іншу кімнату- рев дикий, біжить за мною, кидається в ноги, - беру на руки.
Найкраще, то самій постаратися зразу думати про щось сильно-сильно добре, відключитися від істерики, і постаратися просто спостерігати, або робити свої справи, але не кидати дитину наодинці. Це той самий ігнор, та не зовсім. Бути з дитиною, та пережити ту істерику разом з нею. Гладити, брати на руки, обнімати. Дати проплакатись, та не реагувати. Так скоріше проходить. Але це, звичайно, коли є час.
Коли нема (в супермаркеті), то в охапку- і йти.
......
Хоча істерика дитини може перетворитись в істерику мами, то коли відчуваєш, що сама зараз вибухнеш, то мовчання і такий ігнор- найкраще.

Але я от також помітила, що Лізуля істерить, коли в неї щось не так- лізуть зубки, можливо, зміна погоди, ще щось....Скучно...
Тоді кожна дрібниця може привести до істерики. Коли все добре- щаслива, радісна, чемна дитина.
То стараюсь зрозуміти, може їй дійсно погано.
Тоді старатись просто це пережити разом з нею.

Таке враження, що прямо про нас написала кожне слово ))
То в нас таке 2 місяці - зубів купа лізе повільно, то істерика на рівному місці може виникнути.
В тій ситуації в супермаркеті якраз і проблема в тому була, що не могла я нікуди піти, майстер мав прийти, а на системні запроси хлопець вже не реагував... :zybu: Але тоді він ще до того всього спати хотів. То для мене ігнор - був найкращий вихід, бо дійсно, щоб не дійшло до істерики мами

Вчора ще від вечора проплакав, бо хотів з мамою гратись в кімнаті. А мамі конче треба було їжу готувати. Тата нема, в хаті і бабуся, і племінник, а малий плаче, саме з мамою хоче гратись і капєц. Щось мамі допомогти - не хоче, хоче в "іншу кімнату". Навіть, коли щось про машини починаєш питати в нього не реагує!!! :zybu: То просто ігнорувала, робила що мені треба, бабуся безрезультатно намагалась загалакувати, а як починалась вже капєц-капєц істерика, то в слінг-кишеню, до циці і до плити :zybu:
Я із слінгом, певно, рік вже не готувала. А тут прямо ніяк інакше...

почався кризис 3 років, гггг :)

в мого вже третій день "нє" на всьо :)

Дівчата, то точно кризис, бо дітки в нас однакові за віком, а моя так само все "нє!", і постійно зі мною зараз.
Тільки я, і ніхто інший, маю її роздівати-вдівати, тільки зі мною піде в кімнату, тільки на ручках, т.д.

А тоді в період, коли лізли зуби і ще й трохи були хворі всі, то просто кришу зносило. Від ранку до вечора- ниття, сама не знає, що хоче, по любому поводу затяжна істерика, ну тут треба сильно багато терпіння, бо мами- тоже люди, звичайно, але ми старші і розумніші, то маємо тримати себе в руках.

Знаю вже пару випадків по знайомих, що дітки при істериці визивають в себе рвоту, або йде кров з носа.
Це нормально чи то вже до невропатолога?