Істерика. Як боротись?

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

можливо тут знайдете щось цікаве для себе

От в мене питання, як навчитися правильно сваритися з дитиною
Моя Маргаритка ніби тиха нормальна адекватна дитина. Але бувають такі моменти а це зазвичай коли ми виходимо з дому або прийшли і треба швидко роздітися і помити руки, то сідає на порозі і за якусь дрібницю такий скандал роздує що я просто випадаю в осадок. І саме головне спокійна врівноважена розмова ні до чого не призводить, а от коли ми пересваримося що певно сусіди думають що я супер-псіх все стає на свої місця, хочеться їй моральної встряски чи що. Але проблема в тому що я хочу донести до неї що вона не права а їй паралельно. Пробачення за свої проступки прошу в неї часто а от вона не просить а я не хочу щоб це було я сказала вона попросила Я потім ображаюся, але чи можна так??? І хто з нас мала дитина
Читаєш читаєш, врівноважуєшся-врівноважуєшся, а потім вся робота на нуль...

І мене то так нервує, що через якісь дрібниці малий крищить-верещить То вдягтися, то якусь машинку не може знайти, то йому вже печиво подавай, тут і зараз, і ніяк інакше. А роздує так, ніби це трагедія всесвітнього масштабу. Ну може для нього то так і є, бо дуже дорожить своїми речами/тілом і все йому здається суперважливим, але мені така поведінка реально мозги виносить. А за хвилину йому все пройде, а я ще довго в тому стресовому стані перебуваю

nelly у нас все точно, як ти описала. З одного боку, ніби нормальна адекватна і добра дитина, а часом як зайде... Теж так само часто "заходить", коли приходимо додому, і тут виявляється, що ти перша зайшла в двері, а я хотіла бути першою, або я хотіла порахувати сходинки і т.д. Одним словом, щось таке, що назад вже не вернеш. І всілякі спроби ігнорувати її поведінку не вдаються, бо вона ниє і кричить, розкидає речі, і таке враження, що, як ти кажеш Неля, вона хоче встряски. Бо потім як вже не витримаю і накричу, розверещуся на неї, тоді вже проступають сльози у неї, вона починає гірко плакати і тулитися, на тому істерика закінчується. А так щоб спокійно все завершити - то рідко вдається.

Ех, дівчата просто ми хочемо як краще і щоб все було тихо і спокійно а я тепер кажу якщо бігають і граються то значить з ними все в порядку. а істерики...то хто його знає чого з ними так виходить? діти не вміють контролювати свої емоції, свій гнів, своє розчарування і найлегший спосіб то покричати, поплакати і так негатив випустити. і з нами ж таке трапляється хоч ми давно вже і не діти

Ми сьогодні з малим переходили дорогу. І він не хотів йти за руку, а ще й там світлофора не було. Я таки взяла його за руку і перевела. І в нього почалась істерика, сльози котяться такі великі по щоках. Він вирвав свою руку йде за мною заді і кричить. А тут якраз бабки продавали, щось. Одна до мене каже, що мамо подивіться дитина плаче. Кажу та я чую і дальше йду, а малий за мною. Як почали ті баби говорити, що то я за мама, дитина так плаче, а я собі йду, не звертаю увагу, а він біжить і які в нього великі сльози котяться. І від них я почула собі вслід багато чого нового про себе. І чого всі стараються "помогти" коли в дитини істерика на вулиці.