Родинний форум "Сімейка"

задумалась серед ночі :sleep:

чому діти обманюють?
як ви думаєте, це огріхи виховання, недовіра батькам чи такий етап розвитку?

і як би ви повели б себе у ситуації, коли б дізналися, що ваша дитина збрехала вам?

на мою думку, в дітей дуже розвинена уява, от вони собі і фантазують, а ми думаємо, що вони брешуть :head: , але це я про маленьких діток кажу, бо великі напевно вже розуміють де межа правди і брехні :) .

чого дитина бреше, тут багато причин може бути. Але одна з них - це страх сказати правду, бо батьки неадекватно відрегаують на неї - моралями, криками,скандалами чи ще гірше. От дитина і викручується (незалежно, скільки тій дитині - 3 чи 30). Здавалося б, найпростіший вихід - реагувати спокійно на КОЖНУ правду. Я так думала спочатку. А тепер от не знаю. А якщо дитина прийде і скаже: мама, я наркоманка чи: мама, я не була в Каті, я була в готелі з Ваньою. Реагувати спокійно??? А якщо спокій буде сприйматися, як байдужість?

Підтримую Нимидору!
В мене в чоловіка в сім'ї було так заведено!
Завжди батько кричав за якийсь неправильний вчинок.
Хоч ніхто сильно не бив чоловіка, але для нього важко і зараз сприймається повишений голос.
От сталась з ним така біда в 6 класі. Як грались, якийсь хлопчина кинув каменем у нього, попав в око.
Так от око боліло, батькові не казав, бо ж зараз почнуться крики за те що він встряг в таку ситуацію. Хоча в чому він винен?
Через пару годин чоловік вже не сприймав світла, око витекло...ну і почались місяці лікування....
Ще до зараз в одному оці в нього немає кришталика, бачить він все ним розмито...операцію робитимуть після 25...
І скільки ж проблем, а можна було все уникнути. Не кричати і не скандалити на дитину, не спихати всі провини на неї.

Взагалі діти самі по собі не схильні до брехні, та дуже часто оточення вимагає від них цього.
Дитяча брехня буває різною. Може бути через буйну уяву; або ,щоб привернути увагу; для самозахисту; і т. п.
Я думаю, щоб запобігти дитячій брехні - не треба їх(дітей) обманювати.
Я,наприклад, пам`ятаю як на мої дитячі запитання дорослі відповідали брехнею. От є такий знак, який ставлять в місцях, де під землею проходить кабель - заборонено копати. Знаєте? Мені він в дитинстві нагадував літачок, от я й питала "Що це за літачок намальований?" Мені відповіли, що це позначені місця, де колись приземлявся літак. І пам`ятаю ще інші випадки схожі... Ну чого не сказати правду? Спостити, на рівні дитини,але правду!

Взагалі - що назвати обман. Я пам"ятаю, як я у років сім, у дворі дітям розказувала, що у мене під ліжком живе ведмідь, а на балконі жирафа :zybu: :zybu: :zybu: Це просто дитяча фантазія, яка з віком проходить

ну...брехня-брехні різниця. Коли брехня є продуманою-то це вагомий недолік виховання. Але це вже в страшому віці... А в малявок то дійсно, більше плід бурної уяви. Чи така, свого роду гра...І правильно каже Ірунця, не треба самим брехати, ні про що...тоді й дитина брехати не буде.

І ще приклад навести хочу, бо це дуже поширене.
На запитання "Чи любиш ти бабусю/дідуся/тьотю/братика?" буває, що діти відповідають "ні!", правда? Ну і наша реакція "Та ти що? Так казати не можна! Ти ж любиш!" Ось це і є, вроді непомітне, наше навчання брехні. А може бабуся/дідусь/тьотя живе десь далеко, і дитина до неї/нього не звикла. Може братик якраз іграшку улюблену відібрав.
Інакше треба реагувати ;-)

о, так-так
в нас часто таке буває.
Малий чи розізлився перед тим, чи що - а його бабуся питає "ти мене любиш?". Ясно, що каже "ні!!!"
бабуся ображається, каже що так не можна.

І скільки я вже пояснювала, що йому 2 роки, що не треба опускатися до рівня 2-річної дитини і всерйоз на це ображатися. Не розуміє.

mala-karta написав:о, так-так
в нас часто таке буває.
Малий чи розізлився перед тим, чи що - а його бабуся питає "ти мене любиш?". Ясно, що каже "ні!!!"
бабуся ображається, каже що так не можна.

І скільки я вже пояснювала, що йому 2 роки, що не треба опускатися до рівня 2-річної дитини і всерйоз на це ображатися. Не розуміє.

Ой про бабусь взагалі окрему тему треба створювати! :ugeek: Чи може є вже? Не дочиталася ще