Родинний форум "Сімейка"

дівчата, от часом я йду кудись без малого.
І по приходу хочеться йому щось принести.
А як йду в магазин, часто питаю, що йому купити.

Як ви вважаєте, це балування?

оскільки я сама так роблю, то не вважаю :zybu:
Але почала над цим задумуватись, коли моя старша доця, як тільки я кудись йду. питає, що я їй куплю,а як приходжу-що я їй купила і засмучується, якщо нічого не принесу...От я собі вже теж думаю, що не завжди варто так робити і що дитині треба дати зрозуміти, що, часом, нема грошей навіть на цукерку...

я з свого дитинства схоже згадую. Що як хтось приходив в гості - то зразу чекала, що мені принесли.
А заходили не завжди саме "в гості", а часом так - пробігом.
:head:

і дійсно, якось боюсь, що буде чкати не мене, а того, що маю принести

В нас теж виникла така проблема - чоловік часто псіля роботи щось приносив. ну просто йшов в магазин за продуктами, а там вже якійсь бананчики, йогрути і т.д. Це позиціонувалось як подарунок. І через певний час ми отримали фразу "А що ти мені приніс?"
Почали "відлучати")
Тепер спокійно. Але якщо ми в магазині разом, то може попросити щось купити - в основному солодке, на дорогі іграшки поки що не зазіхає

От і в нас так є. Дядя купує племінниці наклейки щоразу як приходить... Тре відівчати потроху...

Згадую себе. Була в мене хресна. Я її страх як любила бо вона мені завжди всякі імпортні одьожки чи цяцьки привозила. І от в часі перестройки чи ше якоїсь кризи вона перестала їздити по закордонах і перестала мене балувати... І я подумала - тю. А за шо ж я її тепер любитиму? І налякалася своїх думок про то, шо люблю її лише за речі і подарунки. І подивилася іншими очима і зрозуміла. шо не в тому щастя. але для себе усікла, шо дитячу люов дуже легко завоювати. Подарунками. Але чи варто? І за шо діти любитимуть мене ще?

точно, подарунками дуже легко купити.

тре шукати золоту середину :head:

Ну то не балування - то нормальне бажання люблячої мами :zybu: В мене так само :zybu:

але тре себе стримувати собі ж во благо
дитина звикає дуже
по своїй дитині ше не знаю, а от по собі знаю дуже добре :mad:

і ми ще до такого не доросли, але думаю з часом точно потрібно буде шукати золоту середину :)

Розкажу про себе.
Я улюблена внучка і улюблена похресниця.
Тобто мене не те що бавили мене вообше в тому плані "розпещували :zybu: "
Добре що крім того ще й виховали більше-менше, бо як прекратилися оті всі подарки-задарювання я дойшла своїм розумом шо тепер пора мені віддячуватися бабусям-дідусям, а якби то відбулося раніше в дитячому віці, коли егоїзм так і пре, то ой які б істерики могли б бути

наразі,на запитання чи я їй щось купила обмежуюсь словами :" в нас зараз нема грошей, щоб щось таке купляти ...мама купила хлібчика і молочка, а як будуть гроші на якийсь подаруночок-тоді купимо подаруночок." Наразі, діє.