Родинний форум "Сімейка"

Сьогодні я побачила хлопчика, в якого, схоже, намічається така ж проблема, як і в мого Ромася - карієс молочних зубів (що кришаться зубчики). В нього вже троши покришився передній зубик.
Я шось от подумала, що може сказати, щоб завели до стоматолога, щоби не покришилися зубики, але поки я думала як сказати, то хлопчик з татом вже пішли.
І от я все думаю, а треба було щось казати? Просто, може вони, так само, як і я колись, думають, що десь впав і надбив, а коли схопляться - то вже зубика не повернеш... А може ніц не треба було казати, бо не зрозуміли б?
От як ви думаєте, як краще було поступити? А в вас були схожі ситуації?

Ірусь, пізно вже щось казати. Я, напевно б, сказала. Але почала б "іздаліка", щоб не зранити почуття батьків. Але то таке, не скажеш ти, то скаже хтось другий. А може, вони про це знають, але записані до лікаря, напр., в цей понеділок, то поки що чекають?.. Короче, Іринка, не парся! Хіба що, якщо завтра-післязавтра зустрінеш їх знов, то зупини і розкажи, поки не пізно. Бо ти просто така хороша тьотя, яка переживає за здоров"я їх малечі. :emphaty: Тут нічого поганого нема. Друга справа, чи послухають тебе? Але то вже не тобі рішати. Принаймні, совість тебе мучити вже точно не буде. ;)
Щодо подібних випадків... ой, щось я не пригадую. Як згадаю, то неодмінно напишу.

ой, спасибі, Неля
спробую не завстидатись, як ще раз побачу :)

Я завжди,як щось бачу таке,що нас торкнулось,то стараюсь говорити.
Просто : "Ой, а в нього що,зубчик надщербився? Ви знаєте, в нас було так само, але...т.д...." Я думаю, людина не повинна образитись чи не зрозуміти. Я завжди прислухаюсь до того,що мені говорять. Звичайно, вирішую сама,що робити, але вже знаю, що таке може бути. Так що як будете гуляти наступного разу і побачите їх-то я б, звичайно, не летіла до них з криками)))) але як будеш мати змогу сказати,то краще сказати для заспокоєння...=)

Не знаю чи сказала б я (напевно смілосі трохи бракує)...але нормально б сприйняла якби мені таке сказали...
Все знати не можливо і дуже добре як добрі люди в коректній формі підкажуть
А якщо вони вже вкурсі, то мали б чемно подякувати, принаймні я б так зробила

я б не образилася...навпаки, подякувала б... В самої таких ситуацій, поки що, не було...

я б мабуть зраділа і подякувала, тому що в нас більшість мовчать. Мені так одна і сказала а чого я буду лізти туда. Мені от колись ніхто не підказав. А ще є інше. Одна моя подруга щось радила дівчині на вулиці, то її чоловік прямим текстом сказав-не пхайся це наша дитина і нам видніше. Ех...

солідарна з чоловіком з останнього допису.
мені дуже не подобається, коли чужа людина робить мені зауваження, навіть під виглядом порад чи з найкращими намірами.
я мама. це моя дитина. якщо мене щось турбує, я запитаю сама.
якщо когось щось турбує в моїй дитині, це не мої проблеми і я б не хотіла, щоб вони ставали моїми.
також я б не хотіла, щоб болячки своїх дітей інші люди проектували на мою дитину.
ми не лікарі, лікарської освіти не маємо і те, що для одного патологія, для іншого може бути нормою.

якщо мені хтось щось таке скаже, я, звісно, подякую. але, що я в цей час подумаю, напевно зрозуміло з поперднього допису :)
подальшу розмову я б не підтримала, якщо співрозмовник наполягав на своєму баченні поведінки чи здоров'я моєї дитини - відповіла б прямо, щось на кшталт "не розказуйте, що мені робити, і я не скажу, куди вам йти"

гра з вогнем написав:солідарна з чоловіком з останнього допису.
мені дуже не подобається, коли чужа людина робить мені зауваження, навіть під виглядом порад чи з найкращими намірами.
я мама. це моя дитина. якщо мене щось турбує, я запитаю сама.
якщо когось щось турбує в моїй дитині, це не мої проблеми і я б не хотіла, щоб вони ставали моїми.
також я б не хотіла, щоб болячки своїх дітей інші люди проектували на мою дитину.
ми не лікарі, лікарської освіти не маємо і те, що для одного патологія, для іншого може бути нормою.

Нє, ну якщо лізуть з : "Вдінь її,їй холодно,"чи не давай щось чи навпаки-давай, то мене то так само нервує.
Я мама, і я вирішую. Але є таке,як проста розмова. Просто людина розповідає, що в неї було так. Вона не змушує щось вас робити, просто дає інформацію для роздумів, а ви вже,звичайно, вирішуєте.
От наприклад,в мене є подруга, яка багато почерпнула з моїх порад щодо догляду за дитиною,чого вона не догадувалась зробити чи просто не знала,що таке є, чи так можна, то їй, я вважаю, трохи легше від того, бо я до всього приходила методом проб і своїх роздумів.
А на вулиці чи будь-де інде мене хвилюють чужі дітки, як свої, бо це в першу чергу, люди, а ми живемо в соціумі, і мали б один одному допомагати хоча б щирою порадою, розмовою, чи чимось іншим.
Мама-це безумовно, командир і перша людина у вихованні дитини, догляді, харчуванні, т.д. Але дитина не є власністю мами, а за здоров"я дитини мама несе кримінальну відповідальність, тому якщо є явні якісь признаки того, що треба звернутись до лікаря (я не говорю про конкретний випадок з зубчиками), а мама не слухає, хоча їй всі про це говорять, бо це ж її дитина і вона не бачить в цьому потреби, то можна ще й сплатити величезний штраф (чи понести іншу відповідальність в залежності від того,до чого це привело).