happymami » 16 вересня 2011, 09:28
Знаєте, я якась мабуть ненормальна, але я надто безпечна. Бачу вже не раз. Мабуть тому, що намагаюся проводити паралелі зі своїм дитинством. Коліна в мене вічно були поздирані до крові, так я ганяла. То думаю - чому я тепер так трясуся над тими вавками в дітей на колінах? Діти з тим, мабуть, можуть рости. Крім того, пам'ятаю зі своїх гулянь на ковзанах, що падати в юному віці, то зовсім не те. що падати в нашому віці. Діти якось чи менший больовий поріг мають, чи шо, но для нас зараз проблема впасти навіть взимку. А подивіться на дітисьок в своєму дворі. Вони ж постійно падають, встають, далі біжать, знов падають... Тому, думаю, варто дитині наголошувати, що така то і така то небезпека є там то і там то, але хай рішення приймає сама. А ми будемо лише трішки контролювати і страхувати. На турніках кажу - тримайся міцно, вище певної межі не залізай. На горці кажу - будь обережним, дай руку я допоможу. На нерівній дорозі при бігах кажу - дивися під ноги, не спіши. На сходах кажу - тримайся за перила і не перехиляйся. На дорозі даю руку
А про ключі, то мої діти 5,11 і 2,3 постійно по 5-10 хв мене чекають на коридорі і всі сусіди кричать, що як я їх так лишаю самих в коридорі, але я спокійна чомусь. Бо навчила, що ходити по сходах, лише тримаючись і неспішучи. А голову між прутики не пхати, бо не витягнеш потім. Всьо. Пару разів хотіли заглянути вниз, о я взяла на руки, показала шо там страшно, пояснила, шо голова якшо залізе між прути, то потім не висунеш, ми навіть спробували поекспериментувати і таки не могли без мами висунути голову, тай по тому.
А страхів не маю ніяких. Може тому, шо як Марта покладаюся на Бога. Може тому, шо мої діти дуже ніде ще не попадали. Максимум - падали з ліжок-табуреток. А може тому, шо в мене якесь відчуття страху за дітей вимкнене в голові :? . А може тому, шо я вважаю шо добре їх пильную, а там де має бути, там не впильнуєш, навіть якби ходив за дитиною по слідах. А може тому, що діти в мене обоє не надто нарвані в тому плані, що бояться машин, бояться небезпек і знають, що треба біля дороги добре зупинитися і чекати на маму, або що.
Навчу комп'ютерної графіки. З сертифікатом чи приватно
Ми можемо стримати біль, злість, сльози, любов... але стримати сміх - неможливо)))