TYulia » 27 січня 2016, 22:47
Дівчата розрадьте! Я з тими засинаннями здурію. В обід я таки зірвалася, розплакалася, що ледве спинилась, а він так і не заснув. А ввечері притому що не спав в день, теж майже годину товкся, хоча біля ТВ вже майже куняв. В обід тепер спить в дитячій, каже я буду сам, сам собі стелить, вкладається, мене виганяє. Але то "сам" засинання перетворюється в гру -"мама за двері, а я встав, мама наближається, бігом на ліжко". Це триває добрих півгодини (хоча він би зміг певно цілий день, потім я таки заходжу. Сідаю під ліжком і стараюсь йому щось шепотом розказати, таке щоб не аж дуже цікаве було, пару раз про пори року розказувала(від сніжинок до піщинок), то про сонячну систему. І то треба монотонно добрих півгодини говорити. Сьогодні таки не змогла. До сну йде без спротиву, але зовсім не старається заснути, швидше навпаки. От як тіки зупиняється в своїх круцьканнях і стоянні на голові, то за кілька хвилин засинає. І що то з тим робити?
Перші сім років дитину потрібно любити, другі сім років треба її виховувати, треті сім років - бути їй найкращим другом, а потім відпустити її і молитися, щоб у неї все було добре...