Бити чи ні?

[kamisia]

я не прихильник фізичних покарань, но є різні но.... Звичайно за оцінки і плями бити треба маму, нема тупих дітей, є діти до яких не знайшли ключ..... яким мама приділяє мало уваги.... ІМХО
Софка була бита, бита по голій попі....
в нас книжкова поличка від підлоги і до потолка, ясно шо макулатури придатної для Софкиного читання там нема.... поховати ті книги теж нема куди, тай крім того не буду я все життя від неї шось ховати..... Так от, повадилася вона там "читати", раз сказала, другий, на третій насварила.... помогло на пів години.... відволікла.... воювали ми так певно зо 2-3 тижні.... Вона знала добре шо там не можна гратись.... опять полізла.... з четвертого мого "неможна"(як об стіну горохом) зняла підгуз, пустила до книжок, а сама стою збоку.... руку до книжки-легкого ляпаса по попі, так шоб сама шкіра запекла... і так раз зо 10, поки сама з плачем не відійшла звідти.... полка в кутку стоїть, то вона пробувала ховати дупу в куток і тянутись по книжку..... зараз проблем з тим немає, Софка нічого забороненого не читає....
я до того веду що поки не дістала по дупі істерики і сварки по поводу полки були по пару раз на день :ugeek: . а зара ми про то вже і забули.... вважаю що поступила правильно, при подібній ситуації поступлю аналогічно

[Olenka]

О, оце те, що називається не побиття, а виховання!! І Софці від того шкоди ніякої, а сама лише користь.
Я, власне, саме за таке виховання - коли батьки приділяють час для того, щоб чомусь корисному навчити свою дитину. І це робиться без нервів і істерії мами, дуже спокійно і послідовно.
А вчити можна різними методами - і словами, і поцілунками, і похвалою, і не дати іграшку, і поставити в кутик, і по коханій дупці.
А як навчиш, то не буди потреби лупцювати дитину в гніві, бо дитина не слухається і витрепала всі нерви мамі.

[Naya]

ага....
нашому татові достатньо глянути на Ждана - до ящиків він не лізе.
В нас жодна шухляда не закрита додатково від дитини - тато навчив, що не можна.
Як? я навіть не знаю. Не бив, то точно. Казав, що пару раз гаркнув добре...

[happymami]

ага....
нашому татові достатньо глянути на Ждана - до ящиків він не лізе.
В нас жодна шухляда не закрита додатково від дитини - тато навчив, що не можна.
Як? я навіть не знаю. Не бив, то точно. Казав, що пару раз гаркнув добре...

Я вже пересвідчилася на своїх (і не лише) дітях, що то всьо індивідуально. От Юрчику кажу не можна - зразу розуміє і не робить. Чемний. А Софії навпаки - чим більше казала слово не можна, тим більше її шило в попі коле, шоб заморочитися туди, куди не можна. Ше й від темпераменту дитини залежить. По собі посудіть ;-) . Є такі люди, котрі навпаки цікавляться всім недозволеним. А є такі, шо байдуже то сприймають ;-)
Вчора говорила про то з мамою 4-х дітей. Вона теж казала. що кожна дитина по своєму сприймає. В них в сім*ї одних не били ніколи а одних - як не ляпнеш троха по попі, то не зрозуміють шо не праві.
Такшо справа не лише у виховних методах батьків, а й у самій дитині і її характеі/генетиці/настрої/темпераменті/тощо ;-)

[Naya]

ну...не знаю чи від дитини
татові досить глянути - Ждан присмирнів
а мама...мама в Диканці зіпріла вся - бо куди не можна було, то Ждан так і норовив туди втекти - на кухню й за барстойку.
Просила, пояснювала, сварила ....маму відправив в ігнор...
ще й реготав аж заходився, коли від мами втік на кухню чи за барстойку.

[Lesya]

Мене в дитинстві не били. А я за те, що коли треба, то треба. Не фанатично різкою, доки шкіра не лусне. ;-)
Зараз вчимося не тягнути маму за волосся. За 3-4 разом легко дістає по руці, довго дивиться, не плаче, а усвідомлює за що дістав. Зараз вже помагає сказати 1-2 рази, що не можна.

[Tajga]

Я проти биття, якщо мається на увазі фізичне насильство над особою, що зазвичай відбувається на піку негативних емоцій, ненависті, гніву тощо... Якщо ж мова й де про шльопання по попі у виховних цілях, то для дітей років до трьох то непоганий метод. Як вже писали вище, комусь підходить, комусь ні. Однак треба дотримуватись нехитрих правил. По-перше, завжди шльопанню передує усна заборона, можливо повторити декілька разів (2-3 не більше, мама ж не папуга :) ). По-друге, шльопаємо несильно, але щоб було чутливо. По-третє, тільки по дупці, не по рукам, не, Боже збав, по губам, голові і т.д. По-четверте, тільки рукою, щоб мама відчувала і свою силу, і біль. ;-)
А, ще забула! Жодних негативних емоцій до дитини, ми виконуємо свій обов*язок виховання і все! Типу: вибач, дорогий, подобається то тобі чи нє, але мушу зробити.

Ну і віршик на додачу (перепрошую, що на російській):
У бутузов есть маленький носик,
Чтоб совать его там, где не просят,
А еще у бутузов есть глазки,
Чтоб высматривать ими проказки,
А еще у бутузов есть ротик,
Чтоб пихать в него все, что находят,
А еще у бутузов есть уши,
Чтоб родителей ими не слушать,
А еще у бутузов есть ручки,
Чтоб ломать ими разные штучки,
У еще у бутузов есть пузо -
Это главное место бутуза!
А еще у бутузов есть спинка,
Чтобы в лужах валяться как свинка,
А еще у бутузов есть ножки,
Чтоб от мам убегать по дорожке,
А еще у бутузов есть ПОПА -
...Вот она им весь кайф и ломает...

[ЗІрка]

якраз вчора на ту тему зі знайомим говорили. тут дійсно головне - не в гніві, а спокійно. і краще різочка або ремінчик, аніж рука. рукою по попі - можна і нирки пошкодити, якщо сили не розрахувати. організм дитячий доволі делікатний. а різочка при потребі - це знак стоп, коли дитина не може сама себе стримати. адже до 5 років, кажуть психологи, процес гальмування лише формується

[taranjka]

так силу розраховувати треба!!! а різка чи ремінь в мене асоціяція з якимсь страшними-темними часами :head: :head:
а взагалі десь читала, шо якшоі бити, то максимум до 3-х років. в цей час в дитини встановлюється власне "я" і десь з того віку для дєцка це вже буде як приниження, а не просто "болить"

[Перлинка]

Мої сьогодні так прикольно,билися за кутик,доця провинилась(вона туди рідше потрапляє,бо якось вже можна домовитись пояснити,тільки сьогодні шось буксувала)а малий підійшов до неї в кутику іхоче поряд стати,вона його не пускає,вже як її просила посунутись,кажу
-виходь,ти вже не наказана
Нівкакую,почали шарпатись,аж повела їх зуби чистити(вони то люблять)то помирились..

Я не знаю як в деяких випадках не бити.Забрала їх обох ще восени з садочка,веду за ручки,тут малий поряд з дорогою виривається і ломиться в протилежну сторону,а ми йдемо навіть не по тротуару ,а по якійсь стежинці ,де з гори може котитись машина ,іноді швидко,бо всякі придури бувають,шо їм садочок.Так от я його тягну за ручку,а він підгинає ноги,починає лягати на землю,бо хоче йти ві ншу сторону,на руки взяти і понести не можу,бо вагітна.І що мені робити ?
Присісти поряд з ним на тій стежинці ,чекати поки виплачеться,щось розповідати,пояснювати?Я вже вся аж зіпріла від тієї ситуації.Пару раз дала по попі-встав і пішов,як ні в чому не бувало,ну трішки похлипуючи,а за кілька хв.,взагалі забувся.