Бити чи ні?

[mala-karta]

дівчата, висловлюємо свою думку в опитуванні на сайті:
http://www.mamusi.org.ua/index.php/home

[Радмила]

Автор - Яна Франк, дизайнер, по поводу рукоприкладства:
Цитата:
У меня в детстве никакого насилия дома не было, мои родители и накричали-то на меня всего пару раз в жизни. Думаю, что они сами прекрасно умели жить, но так же, безусловно, на всех повлиял мой дед - криминолог, который всю жизнь писал и говорил о тупиковых стратегиях поведения. Насилие - это тупик, к нему прибегают в момент полного бессилия. Когда кто-то поднимает на другого руку, это означает, что его давно не слышат, не видят, не боятся обидеть или рассердить, и его мнением ничуть не дорожат. Он не имеет никакого авторитета, и у него нет никаких идей, как еще привлечь к себе внимание. В принципе в этой точке все бесполезно, потому что вы сами верно заметили - что там можно сделать еще дальше? Разве что убить.

Мои родители как-то объясняли мне, что люди не могут управлять своими детьми или воздействовать на членов семьи, если у них нет "человеческих" аргументов, которые имели бы вес в глазах другого человека. Чтобы оказать на кого-то давление, надо у него что-то отнять. Но у человека нельзя отнимать свободу, здоровье или человеческое достоинство.
Соответственно, чтобы у кого-то можно было что-то отнять (или он боялся что-то потерять), надо сначала очень много ему давать.

Чем больше родители дают своему ребенку, тем больше у ребенка в жизни радостных моментов, которыми он дорожит, которые он боится потерять. Для такого ребенка даже просто сердитый родитель, который расстроенный молчит, вместо того, чтобы играть или читать книжку - трагедия.

То же самое со взрослыми. Если у него нет никаких аргументов, кроме криков и побоев, значит он никому в этом доме давно ничего не дает, его присутствие и мнение никому не дорого, его аргументы совершенно не убеждают.


Родитель, который бьет ребенка - это прежде всего такой родитель, который не умеет ему ничего дать.

Полностью здесь: http://miumau.livejournal.com/493916.html

[mala-karta]

велике, велике дякую, Радмила!

[Marta]

Радмила, супер написано!
Я свою Лізулю стараюсь і буду старатись не бити, мені дико неприємно спостерігати,як мами б"ють своїх дітей. Це прояв їхньої слабкості,коли зриваєшся на дитині. Особливо,коли нема по суті за що...Краще б дійсно присвятили більше часу дитині,зацікавили її,урізноманітнили її дні і подарували більше вражень-а не тупо сидіти на лавці-дитина мусить гуляти метр коло лавки, мама з подружками тараторить, взяв камінець-по попі,не можна,побіг-по попі,не можна,дитина починає плакати-ах ти такий,істерики будеш закатувати-по попі,по попі, пішли додому, не вмієш себе вести!
Мені так шкода таких дітей... Свою я пробувала пару раз по попі рукою легенько,якшо вже зовсім не доходить, але мені потім так паршиво,що стараюсь не робити того. Якщо бачу,що вже показує коники, то їй скучно, ми або йдемо-їдемо кудись пройтись, або просто роблю тайм-аут-саджу в коляску,щоб заспокоїлась,попила водички,на пару хвилин. Помагає поки що..))

[Nymydora]

а мене не били. І нічого - чемна була ))) Один раз тато вдарив по дупі, але так, що одну руку на дупу - а вдарив по своїй же руці. Тобто не боліло, але образливо було так, що пам"ятаю досі (хоча мала років 5). Тобто не біль - основне, а, напевно, сам факт. А от мама вміла вичитати так, шо мама дарагая! Я готова була на колінах повзти виправляти помилку, щоб тільки більше того не слухати. Оце педагогічний талант :good: :D :D :D
Я думаю, що ляпас по м"якому місцю не зовсім входить в категорію биття (але ляпас, а не удар!). Але пояснити треба однозначно!
Поки що я малому кажу ""Не можна". КОли знов лізе (переважно, це мамині окуляри ))) ): "Не можна. Табу!" і забираю або предмет цікавості, або малого. А як далі піде - хто його зна. Але бити не буду (пам"ятаю, в мене була однокласниця, то її мама скакалкою била )

[mala-karta]

Nymydora, в нас найтяжче покарання - кутик. Діє капітально. Причому ставити в кутик довелося тільки кілька разів, далі малий вже розуміє, що треба слухатися.

[happymami]

Nymydora, в нас найтяжче покарання - кутик. Діє капітально. Причому ставити в кутик довелося тільки кілька разів, далі малий вже розуміє, що треба слухатися.

вау. такий малий і був в кутку? А коли вперше поставили? Я шось ше свого не пробувала. здається мені, шо він не зрозумів би. Виповз з кутка

[mala-karta]

ну, в вашому віці вже пробуВали.
Коли вредні ручки крутили газ і не слухались. Забирали від газу, забирали, а ручки все лізли і лізли. Поставили в кутик. Спершу просто тікав і не рогзумів, але скоро поняв - що це покарання.

[бережаночка]

мене не били,а я шльопаю по попі іноді.Легенько але в мене дуже запальний характер і мне легко вивести з себе.А доня вперта-от і находить коса на камінь.((((

[kVitka]

виходить: любити-бити-бити((((....трохи страшно з цього приводу
Дорогесенькі батьки, попустіться цієї думки, що бити варто...вдарити слабшого за себе легко, (ще й коли розумієш, що здачі не отримаєш), а от спробувати пояснити-вмовити-порозумітися займає трохи більше часу, але ж результат надовго.... рукоприкладство ображає і принижує
я за те, щоб дозволити дитині жити не по уставу...бо таке життя мертве, тим паче дитинство