Криза 1 року, 3 років

[гра з вогнем]

і ще раз, щоб пояснити відмінність

В нас теж бувають чудні періоди пісяння в штани, ось якраз черговий закінчився. Якщо попередні можна було списати на те, що він не вмів, не знав, то тут чітко було - "Рома, хочеш пісяти?" "Нєееее!". Тримала над унітазом і по своїй ініціативі - тоже нє. А за пару хв в штани - так. Досить просто вирішилося - припустила, що Ромка хоче сам. САМ Пробігаючи коло нього питала, чи хоче пісяти. Конешно, нє. А за пару днів Ромка проникся тим, що його питають і СЛУХАЮТЬ, коли нє. Мокрих штанів різко поменшало

дитина в кризі, не проникається тим, що її питають. дитина в кризі робить або не робить чогось, бо це хочуть дорослі.
якби виглядала ця ж ситуація у дитини в кризі.

дитина хоче пісяти. повідомляє про це батьків (як це було зазвичай до цього). батьки кажуть:
"давай, йдем на горщик" і тут протяжнє Нєєєєєєєє і плач.
-Добре, сину, не йдем на горщик.
- Нєєєєєєєєє *плач*
- Та пісяй вже в штани!
- Нєєєєєєєєєє!

Дитина попісяє тільки тоді, коли реально не зможе більше тримати.
Тут справа не в тому, куди дитина хоче пісяти і чи взагалі хоче пісяти.
Не в тому чи дитина перевіряє куди можна пісяти, куди не можна і чи буде зручно в попісяних штанах.

Справа в тому, що дитина не хоче виконувати вимоги дорослих. Не хоче робити те, що подобається дорослим. Те, що від неї очікують.
Вона навіть в штани не попісяє, бо їй сказали, пісяй куди хочеш.

А сама ще вирішити не може, сама ще не може зняти ті трикляті штани і залізти на унітаз, тому змушена звернутися до дорослих по допомогу.
А тут і починається конфлікт.

Так єдиний вихід пояснювати, розказувати, опікати, дивитися мультики, читати книжки обговорювати наслідки. Але це потім, коли хоч трішки стихнуть емоції. А так, тільки набратися мішок терпіння.
Це мій вихід.
Може інші батьки мають інший. не знаю.

[mala-karta]

Христина, я зовсім по іншому розумію кризу.

Криза ота, в мому розумінні - це просто дитина стала дорослішою, розумнішою, вправнішою. Вона вже може добиватися того, чого хоче. Вона вже може втримувати в своїй голові дещо більше ніж раніше, і коли мама починає говорити про кицю, то дитина все ще пам'ятає про пилосос.
З того, що я читала, я зробила висновок, що в цей час дитина просто до всього тягнеться. Дуже чіпкими пальчиками


От в твому прикладі про горщик і плач, то для мене просто істерика. Чи кризою спричинена, чи бажанням спати, чи бажанням "відстаньте всі від мене і всьо...".

Під кризою я розумію такий, ну досить різкий стрибок в дитячому розвитку. І кризою я розумію саме кризу у відношенні батьків до дитини, бо вони звикли бачити милого такого пампушка з погремушкою, а тут раптом крикливий впертюх лізе і лізе до вазонка.
І ще ж дитині важко. Чогось від неї весь час треба, тарбають. Ну що тій дитині робити? Тільки ревти. Я то можу послати і гримнути дверима, а дитина ж ще не вміє :???:

Я розумію, що діти різні. Що одному до істерики дійсно, один крок, а другий поки розкачається, то ще на метелика відволічеться.
Що бувають зуби, повний місяць, магнітні бурі та інші непонятні речі. Але ж хіба такі періоди, то кризи?
Чи я щось не так розумію? Христино?

[гра з вогнем]

якщо по цьому одному вигаданому прикладі ;) то це лише один з проявів кризи.
напевно можна вважати, що це "істерика"
(хоче це не так, в даному випадку ми вживаємо "істерика" як побутовий штам, так як інколи на поганий настрій кажуть "депресія")
якщо це одиничний випадок.

криза. це коли дитина так, або подібно поводиться у всьому.
зранку він так повівся з їжею, потім з туалетом, потім подер фіранки, потім він розплакався, бо хоче гуляти, потім мультики.
і так цілий день...
цілий тиждень...
цілий місяць...

постійно і у всьому.

ще раз хочу підкреслити, що це лиш один, вузький, приклад; одна ситуація.
коли йдеться про першу кризу, пов'язану зі становленням самосвідомості є щонайменше 7 типових поведінкових паттернів, які проявляються одночасно :)
отоді й говориться про кризу.

щось таке

[Natalinda]

Ото слухайте ви кризу року і кризу трьох як на мене скинули в одну кучу.
Іра про рік, а Хричтина про три
Чи то я неуважно читаю :???:

[гра з вогнем]

у нас класики першого року не було. як такої.

відразу з року і 2 м почалися прояви кризи становлення самосвідомості. я говорю в загальному, не розділяючи жахливих дворічок і класичну 3-річну.
ну я, одним словом, про прояви становлення самосвідомості говорю.
це не те, що вважається кризою 1 року, погоджуюся :)

[mala-karta]

а я всьо про рік та й про рік :)

[гра з вогнем]

а поговорити :drink:
так розділіть їх :)

хоча окрім становлення самосвідомості я говорила ще й проте, що кризи не лише у батьків в голові ;) що це нормальние етап розвитку дитини, настання йкого не залежить від того, що в голові у батьків.
в принципі переважно про це я й дописувала.

[taranjka]

криза трьох років почалася десь в півтора??? :shock:

[kamisia]

Довелось перестроюватися, вчитись "проговорювати" такі ситуації.

Розкажи як ви проговорюєте такі ситуації, а то мене то вже потрохи починає цікавити, а точніше срочно і вже тре читати.....

[mala-karta]

На прикладі розкажу.
Ромка дуже любить нажимати кнопки на домофонах. От йдем ми з ним десь, тут домофон і радісний крик "Дзі-дзі!!!!!!!".
Я пробувала пояснювати, що то чужий, що ми там нікого не знаєм, що спішимо і т.д. Не сильно помагало.
Тоді я попробувала з ним типу погоджуватися "О, Ромчик побачив дзі-дзі?" - "Тяяааааак!!!!". "А там ще один, бачиш?" "А отяааам!!!! І отяааам!!!".
Якщо ми типу вільно гуляємо і Ромчик набрів на домофон і явно не збирається просто шукати інші, то по-іншому, але теж починаю з того, на що він скаже "так".
Приблизно так:
"Ромчик хочете подзвонити в домофон?" - "Тяяаааааак!!!!!!!!!!" - "Ромчик, ми ж тут нікого не знаємо, правда?" - "Тяяаааак", "То ми не будем дзвонити, на нас будуть сердитися.", "!!!!???", "Йдем, Ромчик, пішли на горку" - "Дзііі-дзііі!!!!!!!", "Ти хочеш дзвонити?", "Тяаак!", "Ромчик, на нас можуть насваритися, але ми можем піти подзвонити в наші двері", "???", веду за руку від домофона і розважаю бесідою "ми ж тут не живем? ну. То ми чого маєм дзвонити? ми собі погуляєм, покатаємся на горці" - тут головне не переборщити і не пробувати різко перехватити увагу гіркою, бо Ромчик зрозуміє що я йому шось впарюю, тому разок згадала за горку, і далі знов за той дзі-дзі згадую: "а в домофон ми зараз не будем дзвонити, то не гарно, на нас можуть насварити, ми собі підем пройдемся, потім ще колись подзвоним. "
Далі вже по ситуації дивлюся - якщо Ромка все ще в полоні дзі-дзі, то ще розказую, чого ми таки не дзвоним, а якщо вже по трохи відволікається, то потихенько пробую нащупати те, на що би він відволікся - не пішла горка, то пісочок, мячик, тьотя, хлопчик, чи просто йдем шукаєм кицю.

Типу основна думка така - спочатку озвучую його бажання, буцім перепитую, чи так. Тоді потрохи розказую, чого нє, і заодно потихенько перевожу увагу на щось інше. Якось так :)