Криза 1 року, 3 років

[mala-karta]

то чоловік купив в сільпо. Називаються "дитячі фломастери" :)

[Zaya]

mala-karta
Файно сказала .Згідна на всі 100

[гра з вогнем]

якби-то всі кризи були лиш у нас (сторонніх) в голові...
так може сказати лиш той, хто не зіштовхувався з людьми в кризі. не важливо чи то вікова, чи то ситуативна; чи то дитина, чи дорослий.

я погоджуюся, що проблему робити не варто, але й говорити фігня то всьо, то ваші мухи, теж.

криза є поштовхом до розвитку, є етапом розвитку. розвиток не можливий без криз, без злетів і падінь, без перехідних етапів, набивання гуль собі і головної болі у сторонніх.
якщо ми говоримо про дітей та вікові кризи, приходить час коли настає розрив між новими можливостями і засвоєнним досвідом, умінням, коли малюк знаходиться у ситуації невизначеності, коли не знає як оволодіти тим всім новим, що тепер йому доступне.
роль дорослого навчити, скерувати, турбуватися, набравшись перед тим терпіння і наснаги.

хех щось я задумалася...

[mala-karta]

гра, мені дійсно здається, що таки в голові.
Ну, може я ще всіх кризів не бачила

Рік мені запамятався тим, що Ромка став розумнішим. І якщо раніше, коли він хотів пилососа, я говорила "Ромчик, дивись, киця!!!", то в рік таке вже не проходило, Ромка розумів, що він таки хоче пилососа. Довелось перестроюватися, вчитись "проговорювати" такі ситуації. А в знайомих "криз" цвіте як має бути - "вона не слухається, падає на підлогу. То зразу по попі і помагає". Дуже кльово.

Я не говорю, що сама дитина радісна і щаслива. Так, нервується, коли щось сильно хоче і ніяк не виходить, коли щось не можна. Але, от чесне слово, якби не прочитала, що це так звані кризи року і т.д. то просто би вважала, що Ромка став розумнішим, розвивається і треба з ним виходити на новий хм... ступінь спілкування? відносин?
Ну це для мене так природно, що дитина має хотіти полазити в калюжі і понажимати кнопочки на системнику і що чим раз, тим складніше відволікти і треба пояснювати, чого так не варто робити (чи взагалі, чи саме зараз).

[Melisa]

Ірка, мені подобається твоя позиція. :good:

[Псіхея]

Криза - це необхідний та закономірний етап у житті дитини, коли накопичуються зміни в поведінці та розвитку і відбувається перехід на якісно новий етап.

Не варто шукати в слові "криза" якусь особливу кризовість. Це етап розвитку.
Вирости без розвитку дитина не може, а отже і кризи є неминучими. Для одних перехід з одного етапу розвитку до іношго проходить простіше, для інших супроводжується більш серйозними, значними поведінковими проявами.
Кожна криза супроводжується появою впертості, непослуху, капризування, які малюк надзвичайно яскраво проявляє.
А от наскільки яскраво ці періоди переживуть батьки якраз і залежить від того що у них в голові.
Буває що батьки ще не повністю готові до батьківства, буває що змальовували собі все у рожевих кольорах, буває що навпаки дуже багато всього знають і переконані "моя дитина буде не така, вона буде краща" - в таких ситуаціях криза (етап розвитку) відчувається ними більш гостро.
Буває що батьки спокійно ставляться до розвитку дитини - в таких ситуаціях криза (етап розвитку) сприймається ними як звичайний день

Так чому ж виникають кризи? Перш за все, тому що в дітей з'являються нові потреби, а старі форми їх задоволення вже не підходять, часом навіть заважають, стримують, і тому перестають виконувати свої функції. І ви mala-karta наводите яскравий приклад

якщо раніше, коли він хотів пилососа, я говорила "Ромчик, дивись, киця!!!", то в рік таке вже не проходило, Ромка розумів, що він таки хоче пилососа.

Розмовляйте з дітьми, пояснюйте їм, обіймайте їх, кажіть що любите, і нехай усі кризи у вас будуть безкризовими

[mala-karta]

Розмовляйте з дітьми, пояснюйте їм, обіймайте їх, кажіть що любите, і нехай усі кризи у вас будуть безкризовими

100 %

якщо з Ромком говорити і все пояснювати, значно менше капризів :)

[гра з вогнем]

Іра, складається враження, що у тебе криза асоціюється не із змінами поведінки дитини, а з реакцією на ці зміни батьків :)
Більше тебе вразило те, що зайомі батьки замість пояснення давали по попі :) Ми ж тут не про те.

У нас від одного року і до зараз йде розвиток Я-сам. Йде стрибками, якимись замутами, істериками і т.п.
Став Андрійко ходити, став більше досліджувати і в якийсь момент зрозумів, що він сам собі господар, йде куди хоче, бере що хоче і робить з ним що хоче.
Якщо частину речей я могла забрати на інший рівень недоступності (наприклад скатертину зі столу, закріпки на розетки, обмежувачі доступу на шухляди і т.п.), то деякі речі залишилися на своїх місцях і час від часу потрапляли до рук малого дослідника. Його увагу переключити дуже важко, на мультик, кицю і всяку іншу фігню він не відволічеться, йому потрібна сильніша домінанта, аніж та, що є в руках. Тому я просто через "вибач, сину, це чуже/небезпечне/гаряче" забирала і намагалася безуспішно відволікти, що провокувало крики, незадоволення і плачі. За кілька хвилин, а деколи десятків хвилин, він заспокоювався і якщо в його поле зору не попадав черговий збиток, ненадовго відволікався. І таким міг бути цілий тиждень, а то й довше.
Що він робив. Він перекидав крісла, вилазив на них, щоб досягнути верхніх полиць. Один раз я його знайшла на холодильнику. Він відкривав вхідні двері і йшов собі на двір. Він підставляє коробки, горщик, приносить якісь свої іграшки (наприклад у нас зараз під забороною велосипед, оскільки він його кладе на задні колеса і лізе вверх. під забороною - означає на горищі) складає їх одна на одну і стрибає з них. Бо це ж все нові уміння, які раніше були йому не доступні. Поки він все не перепробує, не заспокоїться. Все переказати просто не можливо :) Зрештою я й не пам'ятаю, намагаюся просто переживати ці кілька тижнів, а потім забути :)

Якщо сьогодні я можу забрати у нього щось небезпечне і дати, наприклад свічку (він любить ними гратися), він поведеться, всі довольні. То в ці дні не працює нічого. Йому потребіне лише те, що він хоче. І щоб це хоче було його, йшло від нього.

В ці дні він, наприклад, не буде їсти кашу, бо кашу дає мама. Він хоче їсти, плаче. Мама приносить кашу. Він злосно кидає ложку - плаче. Мама забирає кашу, він починає плакати ще сильніше.
Треба було ставити тарілку з кашею кудись подалі і йти з його поля зору. Він тоді йшов, діставав ту кашу, сідав і їв.

Він не буде пісяти на горщик, бо це подобається дорослим. Він буде кричати "піся нє" і тримати. Отак з визгами ми пару разів будемо сідати пісяти, аж поки він таки не зможе триматися і не попісяє. При цьому він буде пісяти і далі повторювати "піся, нє" А коли хоче пісяти він не спокійний, ганяє, "сам не знає чого хоче".

Він спеціально знайде олівці в своїх ничках (бо я намагаюся їх сховати) і помалює ними стіни, поки ніхто не бачить. А потім гордо покаже.

Йому буде важко заснути. Він буде плакати, бо хоче спати. І буде плакати бо засинає. Тому сон в ці дні, це щось не реальне. Засинав перший раз зазвичай коло 5 вечора.

Це дуже важкі періоди. Якщо на це все накладаються зуби, то взагалі можна вішатися.

Різні діти. різний характер, різні проблеми.
Я йому не дозволю відбивати м'ясо, бо він у мене 2 рази стукне по м'ясу, а всі інші рази буде стукати по всьому, що цікаво в т.ч. по маминих пальцях. Потім він буде будь яку штуку, яка нагадає молоточок брати і відбивати стіни, стіл, монітор. Це нормально, я не сперечаюся. Але мені важко. Тому він у мене м'яса не відбиває. А молоточки всі заховані.
Є причини з яких він не миє посуд.
А от балкон замітає.

До чого я це все вела, поведінка Ромчика, яку ти описуєш, це не є поведінкою дитини в кризі. Мається на увазі в класичних її проявах.
Поведінка інших батьків "бити по попі дитину яка істерить" - це взагалі не знаю яке має відношення до кризи. Це краще розглядати в ракурсі підходів до виховання.

Описувати всі вікові зміни у поведінці, як кризові - неправильно. Криза має свої особливості, свій перебіг, свої закономірності. У деяких криза протікає гладко, практично не помітно. У деяких гостро.
У багато чого це залежить від фізіологічних особливостей дитини.

Важко зрозуміти, що це таке, якщо ти цього не бачив.

[mala-karta]

Христина, мені здається, що самі ці змінив поведінці і реакція батьків - ну настільки пов'язані речі, що ніяк про них окремо не поговориш.
Ну може в мене чемний Ромка, не знаю.

Як тільки він навчився повзати, то першим ділом поліз до шухляд. Йому було все одно які, тому то були шухляди в нас в кімнаті, вони з такими обмежувачами, що як їх сильно потягти, то всеодно на ноги не впадуть. Він все з них вивертав і регулярно прищемляв пальці. Всі пальці прещимляли, знаєте, що то болі адські. Ніколи я не ставила обмежувачів. Тарбав, прищемляв, плакав, жаліла. Пояснювала. Він навивертався шухляд і наприщемлявся пальців. Зато тепер не вивертає бабусині і не прищемляє пальці, дверима теж не прищемляє.
В нас теж бувають чудні періоди пісяння в штани, ось якраз черговий закінчився. Якщо попередні можна було списати на те, що він не вмів, не знав, то тут чітко було - "Рома, хочеш пісяти?" "Нєееее!". Тримала над унітазом і по своїй ініціативі - тоже нє. А за пару хв в штани - так. Досить просто вирішилося - припустила, що Ромка хоче сам. САМ Пробігаючи коло нього питала, чи хоче пісяти. Конешно, нє. А за пару днів Ромка проникся тим, що його питають і СЛУХАЮТЬ, коли нє. Мокрих штанів різко поменшало
І моменти бісилова теж бувають. Рятуємось вулицею.
Правда, він дуже добре знає, що треба слухатись, бо якщо мама попросить акуратніше з праскою (справжньою, тіко виключеною), а Ромка не послухається, то, в кращому випадку праску заберуть, а в гіршому - мама поставить в кут.

Дійсно бувають моменти, що капець як тяжко - бо малому як заклинило і мало не цілий день плачі.

Думаю, нас ще дуже добре виручає те, що нас багато. Ромка має змогу спостерігти реакцію дяді, якому виключили комп'ютер. Чи реакцію бабусі, якій вилили воду... До речі, дєдові пакостей не робить. Нюхом мабуть, чує :D

Коли Ромка перевертає табуретку і робить на ній неймовірні акробатичні трюки, то я стою і тупо на це дивлюся. Страховкою працюю.
Коли в той час мені капець як треба зробити щось, то пояснюю.

Не знаю, може в мене дійсно такий чемний син, а може то того, що йому практично все можна і якщо вже не можна, то на те є причина.

[гра з вогнем]

якщо говорити в ракурсі дитина істерить - батьки ігнорують/пояснюють, дитина істерить - батьки бють, дитина істерить - батьки потакають.
то пов'язані.

але якщо ми говоримо про зміни в самій дитині, то реакції батьків будуть наслідком і лише згодом впишуться у ту чи іншу схему поведінки "дитина-оточення". буде певний час протягом якого дитина буде щось робити, спостерігати за реакцією оточення і робити, грубо кажучи, висновки. або буде перевіряти попередні межі дозволеного.
заперечувати наявність таких моментів напевно ніхто не буде.

чи залежатиме від реакції батьків те, чи буде дитина робити ці проби - ні.
чи залежатиме від реакції батьків батьків, як дитина навчиться опановувати ту чи іншу ситуацію - так.

у тебе помагає говорити, у когось помагає по попі бити, у когось віддати в село. у всіх нас різні шляхи, від вибору цих шляхів залежатиме як саме дитина навчиться вирішувати складні ситуації, чи переконанням і аналізом, чи фізичною силою і підлещуванням чи простим уникненням.

але називати звичайну нормальну поведінку кризою і робити з цього висновки, що кризи у сторонніх в голові, не знаю... може так дійсно легше.
дійсно, не можеш змінити ситуацію - зміни ставлення до неї.