Ой, ото я і матуся двох діток. З однією ніби й тяжко. А коли двоє то їх один на один не лишеш спокійно.
Різниця у нас 3 з половиною. Ніби і не два рочки, але все одно не все розуміє , не все хоче.
Поділюся з вами усякими страшилками, щоб не розслаблятися
Класика - хоче взяти на руки.
Лягає з боку і перевертає на себе його на животик
Пальцями тикає в голову
Тягне його за руку в ліжечку поки він не "доїде" до стінки ліжечка
А саме гірше, дівчата, так історія. Малого залишила на дивані , бо передягаючи побачила що немаю маєчки. Вибігла на секунду в коридор з сушки взяти майку. А старшенька , чую вже хіхікає во всю. Думаю, ну всьо щось чудить. Прибігаю, а вона йому на голову подушку поклала.
він звісно ручками-ніжками тріпоче - а їй, маленькій, смішно.
ну не все так погано. Інколи допомагає дуже. Малюк плаче вона прийде і ліжечко поколише, і погремушкою пограє. Або так ніжно по голівці погладить і скаже: "Не плач, чуєш, не плач - я тут"
Раз включила музику в "Веселій абетці". і сидить біля нього і так повчально говорить: "Чуєш , це - весела музика. А буває музика повільна і сумна" А меньшенькому 3 місяці - він мабуть все зрозумів.
А у вас як буває?