

Мартусі зараз 3. Про проблеми зі сном я писала не раз, вони в нас були від народження. Принаймні проблема була завжди одна - вона дуже пізно завжди лягала спати. Бо, в принципі, спала і спить нормально, але от така вже вроджена сова, що ми з тим режимом довго мучились і лише після двох років зуміли її якось хоч трошки приборкати, щоб лягала вона хоча би раніше 12. А потім ще садочок почався, і так ми вже лягали останні місяці 22-23 год, ну часом 23.30. Не зовсім те, що я б хотіла (досі вважаю, що дитина має лягати в 21), ну але вже не так страшно.
Останні тижні ми в садочок не ходили, бо все шось нездорова, і так мало-помало графік почав знову з"їжджати, що лягали все пізніше і пізніше. Але останній тиждень-два, це просто катастрофа, бо Марта нагло і відверто стала кожного дня заявляти, що спати вона не буде, не хоче, не любить і т.д. І ні на які вмовляння не піддається.
Все починається ще з підготовки до сну. Кожен етап вона навмисне затягує, розтягує або й зовсім зриває. Наприклад, стелю ліжко - втручається, не дає, забирає простиню, накривається нею, ховається в неї, волочить її по підлозі, не хоче віддавати. Саме ліжко займає - тут раптом сплять звірятка, або тут їхня хатка, і забирати їх звідси ніяк не можна. Час митися - раптом дуже хоче купатися. Не дозволяю, кажу, пізно вже, купатись треба раніше. А коли раніше їй протягом дня пропоную купатись, то відмовляється, не хоче. Вдягаємось в піжаму - втікає від мене, регоче, на вмовляння не піддається, підхожу ближче - б"ється, копається, по-доброму ніяк не погоджується вдягнутись, аж поки я не починаю сердитись, кричати, або хоча би попереджаю, що я от-от почну сердитись і кричати, і тоді вона вже часом здається, а часом війна продовжується далі. Тоді коли вона вже вдіта і вмита, починає вигадувати, що хоче пити і їсти. Хоча перед тим вечеряли, знаю, що не голодна. Але от ще перед самим сном починає спекулювати на тому. Ну я вже наперед це знаю, тому стараюсь всі ці етапи вкладання починати заздалегідь, щоб часу вистачило на все. Але все одно вона спеціально так час затягує, так все помало робить чи не робить взагалі. От йдем вже на кухню, просить какао чи ще щось попити і хліб з маслом чи якесь печиво, ну щось просить, і сидить довго і нудно жує так помаленьку, по малюсінькому ковточку відсьорбує. Починаю підганяти, кажу, що все, пора вже йти спати, а вона - ну але я ше ж не поїла!

І всі ці етапи повторюються кожного вечора і тягнуться дуже довго. Реально треба мінімум годин 3, щоб все це виконати, і хоч я все намагаюсь пораніше то все почати, та все одно закінчується все дуже і дуже пізно. Плюс я завжди на якомусь етапі не витримую, злюсь, інколи кричу, буває і по попі можу надавати. І так то вкладання вимотує, такий осад неприємний потім лишається після того, і я кожен день обіцяю собі, що завтра все буде інакше, але на другий день все повторюється. І не подобається мені, що у неї таке ставлення негативне виробилось до сну. Кожен раз намагаюсь навернути її до того, що зараз гарний сон прийде, а хто раніше засне, до того кращий сон прийде, і щось сплітаю їй, щоб якось створити чарівну атмосферу навколо процесу засинання, а вона в ті моменти відповідає, що не хоче ніякого сну, нічого не хоче, і Миколая вона не хоче, подарунків не хоче, і спати не хоче, і нічого вона не хоче. І так з таким невдоволеним настроєм вона кожен день засинає. І так неприємно мені все це, треба щось негайно змінити, а я не знаю як саме. Знаю, що в першу чергу треба себе тримати в руках, але не можу, тим більше зараз, коли вагітна, хочеться спокою, а не щоденної боротьби. Може, зі сторони вам щось видніше і буду рада послухати будь-які поради. Можете критикувати
