я своїх била вкрай рідко, але зі старшим пам"ятаю як він вивів мене з себе на вулиці тим, що відібрав у старших хлопців м"яча і зовсім не хотів віддавати (йому було тоді 2,5 роки)... я силою його занесла додому і кілька разів хляпнула по попі, після того таких істерик не було. То взагалі дитина не зіпсована, мені хороша попалась
, я просто не спромоглась його зіпсувати, він по житті намагається поводитись так, щоб усім подобатись і дорослим і малим! Менший інший за характером, але і йому спуску не варто давати він просто з принципу за першим разом мене не слухає, варто повторити вдруге і втретє. Але я частіше можу лякати його тим, що кажу, що буду бити, хоча і не б"ю. А взагалі-то б"ють тоді, коли не можуть підібрати інших методів впливу... це слабкість, в основному, дорослих.
А дорослі, до речі, теж люди і мають право на вираження своїх емоцій, ситуації бувають різні....
І що цікаво, переконалась, що биття для неі абсолютно недієвий метод. Син сприймає це як гру, і навіть коли дала йому по дупці так, що моій руці було боляче, продовжував веселитись. Ще раз отримав по губах, коли кусав мене. Плакав, але наступного разу, коли кусав, а я казала, що дам по губах, плакав і просив "мама, дай по губах". І от у мене питання: як ви вгамовуєте дітей, які починають дуркувати так, що самі заспокоітись не можуть, і іх поведінка заважає іншим або носить руйнівний характер? Переключення в такі моменти діють дуже короткий період часу
