Дівчата! Щиро за вас рада! Тепер порадійте за мене.
Ми сьогодні довго були поза домом (в Центрі, на ринку), тому я дітьо годувала ще як в 11.30, а то наближалась 15-та година. Їдемо в маршрутці, я сиджу ближче до виходу (на другому сидінні (там, де подвійні крісла), біля мене хлопчик, років 19-ти дивиться у вікно. І тут моя Ніка починає тулитись до грудей і відкриває рот.

(ми гуляли в слінгу-шарфі), а я довго не думаючи, прошу того хлопчину помінятись місцями і починаю готуватись до годування дитини

.Народу купа, якийсь мужчина, що стояв над нами, так пильно слідкував, що ж то я таке роблю, але все одно йому не вдалось нічого замітити. Короче, дитину я нагодувала, і ніхто нічо не побачив, бо голова Ніки була накрита частиною слінгу, а відповідно, грудей ніхто не міг бачити. :yahoo: Аааа, яка ж я собою довольна! :P
І все-таки мені цікаво, що ж думав в той момент той чоловік, що стояв над нами :???: