Улюблена забавка вашої дитини

[Перлинка]

Дівчата,я вірю,що кожна дитина огорнена материнською любовю та увагою буде щаслива і в картонних коробках(ми також любимо в них посидітипід настрій,але ж в дитячій то не поставиш,побавились та викинули) з кришками від баняків прищепками та целофановими пакетами,тим більше у віці до 1,5 максимум двох років.

Але я вже памятаю себе у віці своєї доці,як приходила до сусідки трішки молодшої від мене і балділа від тої кількості іграшок,що в неї була,як в казку потрапляла.Мої батьки ,мабуть також думали,що мені то не цікаво і воно зайве.Бо в мене є дві ляльки ведмідь , кілька гумових песиків і я ними не бавлюсь.

[Naya]

Ну з старшою дитиною, то може й по-іншому, Перлино.
Я просто написала з свого досвіду.
Може ми підростемо, й теж будемо хотіти таку круту машинку як у Вовочки :)

[mala-karta]

Ромчику майже два.
Поки що у нього найкрутіші іграшки на площадці ;)

Ключики, флакончик з-під капель, старий фотоапарат (механічний ще) :P

Але мені дуже подобається, коли він робить хатку з подушок чи з книжечки-зростоміру :)

Може, коли він виросте, то буде хотіти саме отай пластмасовий гараж, але наразі робить сам гараж з кубиків і мене цим нвимовно тішить :)

[Перлинка]

Ну і на площадку ми ходимо,і хатки з ковдр та подушок будуємо і гаражі з конструкторів та кубиків,але одне другому аж ніяк не щкодить,і коли твій Ромчик виросте,то вже мабуть захоче справжню машину з гаражем,а зараз йому якраз час таким бавитись.
Я ж не кажу що то всі діти обовязково мають мати,і що то життєво необхідно,але якщо то не складно матеріально,тобто не за останні гроші ,то чому б ні?Я не вважаю що іграшок може бути забагато,і що їх кількість та якість може бути якимось барєром для розвитку фантазії,якщо дитина обдарована то нікуди тій фантазії не дітись і навпаки.

[Marta]

Перлинка, підтримую, просто офігенний центр!!!!
Якщо є можливість- чому б не купити?
Я дуже хотіла би бути твоєю дочкою!))))) Для дівчаток це дуже важливо. Так, я пам"ятаю, я робила так само будиночок для ляльки з крісла, і з одіял, і ще щось видумувала, але на той час в мене була БАРБІ, і я мріяла перед сном, як хтось мені подарує справжній будиночок для неї, на багато поверхів, і щоб там все було, і я буду гратися...
Так і не було того будиночка, бо на той час таке було тільки десь закордоном і то дуже дорого.
А про ляльку-дитинку- то це взагалі фантастика, і якби я мала такий центр, я була б дуже щаслива і гралася ним з задоволенням.
Тому, як я тільки буду мати можливість, я буду купувати Лізі такі штуки, звичайно, коли вона трошки підросте, щоб більше розуміла.
Діток треба все ж в межах розумного БАЛУВАТИ, дарувати їм емоції, гарні іграшки, бо дитинство- воно коротке, і хай воно буде насичене радістю! :kiss girl:

[Перлинка]

Marta
Ну хто мене ще зрозуміє як не ти ;-)
А як я хотіла того будиночка з кеном дітками і машиною...
В тієї ж сусідки ,про яку вище писала була перша барбі у дворі а ще кен і гардероб з різними ляльковими сукнями та взуттям.
У нас таке тоді ще навіть не продавалось,ще одна дівчинка привезла собі з Польщі не Барбі,але подібну також з цицями лиш з пластмасовим тілом.
От де моя фантазія і проявилась,я випросила в товариша мого старшого брата ляльку яка теліпалась в нього в машині на дзеркалі де зазвичай вішають таке всяке.То була гумова гола тьотя розміру Барбі з цицями макіяжем та ляльковим волоссям,але сидяча,тобто гума так залита,що вона могла лиш сидіти.
Ми з подругою обрізали їй ті сидячі ногі по попу і виліпили з пластиліну нові,звичайні ,на яких вона ніби могла стояти,пошили на них білі капронові колготи і ставили на ніч в банку з холодною водою,бо пластилін топився і розмякав.Отака от історія,думаю що люди які пережили війну,вам ще не таке розкажуть,що їм доводилось видумувати та чим бавитись.І при тому більшість з них були щасливими(і я в тому числі,ні в якому разі не жаліюсь,у мене було прекрасне дитинство) і тішились тим що мали,бо дитинство є дитинство , так задумано природою що лиш від самого цього стану людина радіє.
Тільки зараз же інші часи ,і я не хочу своїх дітей нічим обділяти навмисно ,боячись там що перестануть цінувати чи стануть зажраними,чи лінивими і отупіють на всьому готовому.Не знаю ,чому,але в мене немає такого страху .

Я дуже хотіла би бути твоєю дочкою!)))))

Марта,можу вдочерити ;-) ,я сама б хотіла .

Я все більше зараз погоджуюся з тим, що іграшки потрібні більше батькам, аніж дітям

Я не буду сперечатись з тим що батькам також потрібні,бо визнаю ,що сама від них балдію і обираю те чим мені б хотілось бавитись в такому віці.А не те що там наприклад рекомендують ці всякі розвиваючі біно і т.д.Ну і звичайно в першу чергу мені дуже приємно робити приємно своїм діткам.Бо якби ми не бавились,то я б на це не тратила ні час ні кошти.

[mala-karta]

Перлинка, ти не думай, що я вважаю, що якось тупо бавитися готовим, чи що це дуже погано впливає на дитину...

Ну, але якось прикольніше бачити, що твоя дитина може сама до чогось дудуматися (а гордість аж пре тоді з мами :zybu: )

[Перлинка]

То чого ти думаєш ,що дитина в якої є багато хороших іграшок не може додуматись?

[mala-karta]

а нащо? все ж є готовеньке :)

ну, може я помиляюся ;-)

[Перлинка]

Мій малий як тільки навчився повзати брав деревянного кубика тягав його по підлозі і казав трррррррррррр,до речі через букву р,або джжжжжжж...
Я могла би досі тішитись що в моєї дитини багата фантазія,але я зрозуміла,що настала пора йому купувати машинки.

Так само впевнена,що й моя мама купила б мені нормальну ляльку,щоб я не мучилась з тим пластиліном,якби ті ляльки десь продавались в Україні.І я була б тому нескінченно рада в той час.

До речі пізніше,коли я вже могла формулювати свої бажання,і якщо то було доступно та в межах розумного,мені ніколи не відмовляли в іграшках які просила.Правда ,тоді вже настали такі часи ,що все було дефіцитом .Мені тоді часто щось купували в сільських магазинах по дорозі ,чи в районі як приїжджали до бабусі,бо в Тернополі навіть при бажанні побалувати дитину,були лиш пусті полиці і в спорттоварах і в дитячому світі.

А десь років до двох навіть якщо дитина вже говорить,то змушена бавитись тим що є,бо звідки їй знати,що буває щось краще.
Моя доця почала замовляти іграшки десь рік тому.Щоранку ми прокидались з однією і тією ж фразою на вустах
-Хочу Дієго,Дашу,Башмачка(вимовлялось невнятно,і я десь аж через місяць зрозуміла кого мали на увазі , а відразу думала що "маматок" ,то молоток і купила молоток :zybu:,був скандал ) і лодку "у реки".
Короче довелось оббігати всі магазини,Дашу мяку замовляла в неті(не зайшла,щось в ній було не так)
А Дієго і лодку купила в конструкторі мегаблокс.Там вгодила,вона дуже довго з ним носилась і не випускала з рук.

До речі почалось все з того,що ми зліпили з пластиліну Дієго, одіялка,подушечки для нього і все що доця замовляла,ми його вкладали спати ,годували ,поїли,на горшочок садили і т.д.
Але все- таки вона не хотіла бавитись бескінечно тим пластиліновим який спонукав до розвитку фантазії,бо насправді мало був схожий на Дієго,а попросила справжнього(так би мовити,більш реального).