Родинний форум "Сімейка"

ЧЕТЫРЕ ЭТАПА ВОСПИТАНИЯ ДЕТЕЙ

- Первый период до 5 лет.
До 5 лет закладывается активность, любознательность, интерес к жизни. Вместо запретов и наказаний - отвлекайте. Единственная причина, по которой бьют детей, – они не могут дать сдачи. Если ребенок делает что-то опасное, то сделайте испуганное лицо и издайте испуганный возглас. Ребенок такой язык понимает прекрасно. Если подавлять ребенка до 5 лет, то вы подавите его жизненную активность, интерес к жизни, интеллект, иммунитет. Приучите его бездумно и привычно подчиняться грубой силе. Сделаете из него легкую жертву для всякого рода негодяев.

- Второй период с 5 до 10 лет.
С 5 до 10 лет - период подчинения и изучения правил жизни. В это время активно развивается логика и интеллект ребенка. Ребенок должен научиться прогнозировать реакцию людей на его поступки, вызывать положительное отношение к себе и избегать проявления отрицательного. В это время не бойтесь нагружать ребенка знаниями, ставить перед ним задачи и требовать их выполнения. Если вы будете продолжать сюсюкать после 5 лет, то ребенок вырастет инфантильным, не способным к труду и вообще к духовным усилиям.

- Третий период с 10 до 15 лет.
После 10 лет - советуйтесь с ребенком по всем важным вопросам, предоставляйте возможности для проявления самостоятельности поощряйте её. Если вам что-то не нравится, то акцентируйте его внимание на негативных последствиях, избегая прямых запретов. В это время формируется самостоятельность и независимость мышления. Если вы будете опекать ребенка, как маленького, после 10 лет, то ребенок вырастет неуверенным, будет зависимым от более самостоятельных друзей, которые не всегда могут оказывать нужное влияние.

- Заключительный период с 15 лет.
После 15 лет - относитесь с уважением. Воспитывать ребенка уже поздно и вам остается только пожинать плоды своих трудов. Если вы не будете уважать ребенка после 15, то он вам этого не простит и уйдет навсегда при первой возможности.

Дитяча злість та агресія долаються любов`ю 05 липня 2016 154 переглядів Часто чую від батьків: "Моя дитина виявляє агресію? Чому ти такий злий? ...." Звідки в малюків агресія і напруга і що можна зробити, щоб позбутися "небажаних гостей".
У добу стрімкого розвитку інформаційних технологій сімейне виховання, як і виховання в цілому, вимагає інноваційного переорієнтування. Сучасні дива техніки: планшети, айфони, смартфони, комп’ютери посіли значне місце у житті людей. Домашніх господарсько-побутових обов’язків попри це ніхто не відміняв. Доба також незмінно має 24 години і не більше! Таким чином, в сімейному тайм-бюджеті скоротився час, який батьки виділяють на спілкування з дітьми. Пропорційним стало зростання кількості проблем, пов’язаних із вихованням дітей. Однією з найбільш популярних є агресивна поведінка дітей та негативні емоції, як реакція на будь-яку заборону, відмову з боку батьків. Діти інколи нагадують легкозаймисту субстанцію, котра спалахує від найменшої іскорки… Звичайно, такі конфліктні ситуації турбують батьків та негативно відображаються на здоров’ї дітей.
Спробуємо сформулювати чіткий план поведінки батьків у ситуаціях, коли дитина впадає в істерику, негативні емоції: Не відповідати негативним, образливим тоном, криком. Не передражнювати дитину. Не ображати словами особистість дитини, не принижувати. Не впадати в паніку, плач, агресію із звинувачуваннями. Навпаки, слід говорити спокійним, врівноваженим тоном: Сказати, що ви любите сина/доньку завжди. Визначити і визнати негативні емоції, які вирують в душі дитини. Це спрацьовує як «стоп» для істерики, неврівноваженої поведінки. Розпитати про причини незадоволення, обурення. Пояснити як їх можна висловити в інший спосіб. Діти часто поводяться нервово і агресивно тому, що не знають як іншим чином продемонструвати своє ставлення в проблемних ситуаціях. Закріпити правильну модель поведінки дитини в подібних ситуаціях за допомогою казки, оповідання, де герої (звірята чи люди) переживають подібну проблему, вагаються як поводитись, говорять про своє обурення чи злість і мирним шляхом вирішують конфлікт. Психологи називають цей прийом «терапевтичною» казкою, але батьки можуть самостійно, відповідно до конкретної проблеми, розробляти такі казки, розігрувати їх разом з дитиною за допомогою пальчикового театру чи театру рукавичок, ложок і т. ін. Отже, обізнаність із способами вирішення проблеми – це вже половина успіху. Пам’ятаймо, що батьківська любов ґрунтується на безмежному терпінні і розумінні, а саме ці складові найважливіші у вихованні дітей! Будьмо люблячими батьками!