"Лякалки" для дітей

[georginochka]

Разом з садочком в нашому житті зявилась величезна кількість лякалок. Ви навіть не уявляєте, що може прийти в голову виховательці, яка не може дати собі раду з дітьми. Я їх звісно розумію, нелегка в них робота і діти всі різні, основній масі дітей ті байки десь. Але моя дитина зривається і плаче ночами через їхніх бабаїв, драконів які живуть за парканом в садочку, бабу ягу, що живе в хатинці на першому поверсі, діда з великим мішком, дядька на машині (які звісно забирають нечемних дітей), лікарку з великим уколом І ще він боїться, що його закриють в ванній чи заклеять рота скотчем. Але то вже до їншої теми.
Так от, я не знаю як з тим боротися. І дитині не хочеться говорити, що виховательки брешуть, бо то явно підірве їх авторитет. Але й залишати це так не можна
Може й правильно роблять деякі мами, що лякають дітей всякими бабаями, потім вони їх не так сильно бояться :)

[taranjka]

я б нехтувала авторитетом виховательки, якби моя дитина так реагувала.
бабці дідусі пробували лякати бабаєм, я пояснила, що це вигадана істота, якою лякають діток, коли не можуть чогось пояснити
ще мені дитину совою налякали - то я довго пояснювала, що сови добрі і не страшні
зараз ми чудово обходимося без лякалок

[georginochka]

От і в нас в родині я всім дохідливо пояснила, щоб дітей мені всякими вигадками не лякали. Не лякають. Але нажаль в садочку не поясниш що то не педагогічно Авторитет він просто вже присутній, і навіть якщо я кажу про щось, що то не правда, дитина пояснює мені, що я не права, бо ж вихователька сказала Напевно вихід один, заспокоювати дитину і чекати поки сам зрозуміє де вигадка, а де правда.

[Dribchuk]

ми теж без лякалок ростемо бо ітак всього боїться. Свекруха раз пробувала лякати бабаєм то моя мала помахала ручкою і каже "бай-бай" (вже пару слів англійською знає, видно похоже їй бабай на бай-бай) Я їй хіба що можу угрожати деколи , наприклад "не дам цукерку, не включу мультика ввечері" чи ще щось типу такого

[irinka]

я знала когось, не памятаю кого, хто лякав міліцією. Бо інакше не помогало. Мама брала трубку телефона і нібито починала дзвонити. Хлопчик заспокоювався

В мене знайома так дітей лякає, якщо вони на вулиці починають капризувати то якщо йде поблизу якийсь дядько-каже що то міліція і забере їх до себе, бо вони нечемні. Покищо допомагає

[irinka]

Наш знає що є бабай завдяки бабі з дідом, то не так щоб боявся, просто насторожено слухає, якщо постукати в двері-то показує що там є бабай, але чемніший від того не стає А я нічим не лякаю, просто кажу що мультикии не буде дивитись або печенька не дам.

[Ulkanet]

воно може і смішно і не правильно. але я малу мусила так лякати, бо був такий період шо вона за всіма чоловіками бігла і казала тата. і одного разу за яким бомжом мало не пішла. я кричала за нею, а вона навіть мене не чула. так я її почала лякати шо "дядько забере!". але то вже в нас той дядько перейшов на "другий рівень". пустушку забрав дядько, цукерки купу на Миколая - тоже дядько забрав. і того "дядька" вона дуже спокійно сприймає, а якшо пояснуювати - що тобі не можна так багато цукерків бо ти ше маленька, зубчики будуть боліти - то буде ревіти і істерити. а так "дядько рабав!" (то вона так сама каже )
а про бабая я по приколу сказала. ми в новобудові живемо - то тут постіно гупають, я й сказала шо то бабай стукає.
але дитина моя таке є "впечатлительная", шо вона чогось боїться. є такі діти, які і падали, пеклися, різалися - їх лякають потім тим "впадеш, впечешся..." чи собаками чи бабаями, а їм то фіолетово.

georginochka , якшо дитина так важко реагує на ті лякалки, то може поговори з вихователькою, шоб вона його особисто не страшила так.

[Alisa]

Разом з садочком в нашому житті зявилась величезна кількість лякалок. Ви навіть не уявляєте, що може прийти в голову виховательці, яка не може дати собі раду з дітьми. Я їх звісно розумію, нелегка в них робота і діти всі різні, основній масі дітей ті байки десь. Але моя дитина зривається і плаче ночами через їхніх бабаїв, драконів які живуть за парканом в садочку, бабу ягу, що живе в хатинці на першому поверсі, діда з великим мішком, дядька на машині (які звісно забирають нечемних дітей), лікарку з великим уколом І ще він боїться, що його закриють в ванній чи заклеять рота скотчем. Але то вже до їншої теми.
Так от, я не знаю як з тим боротися. І дитині не хочеться говорити, що виховательки брешуть, бо то явно підірве їх авторитет. Але й залишати це так не можна
Може й правильно роблять деякі мами, що лякають дітей всякими бабаями, потім вони їх не так сильно бояться :)

Жахіття ти пишеш. Не травмуй дитини, забирай з садочка. Буквально сьогодні говорила про садочок з одною жінкою, її синові 19 років. Він у садочок не ходив. Каже, що пробувала його дати в 4 роки, але дитина плакала, з дітьми не гралася, сама сиділа й чекала маму коло вікна.
То вона забрала його з садочка й він сидів з прабабусею. Каже, що й досі в нього такий характер, що має своє коло спілкування й далі того кола не лізе. Вона рада, що син має такий характер, тому що в підлітковому віці в ньоо не було проблем з поганими компаніями.
А ще така в мене думка, що діти на ті залякування реагують по різному.
Я була надзвичайно вразливою дитиною. Пам*ятаю, що ми з класом були в кінотеатрі, й була погана погода, й хтось розказав байку про кінець світу, всі посміялись, а я сприйняла так близко, що втекла з кінотеатру попередити маму й бабусю, щоб вони з дому не виходили.

А ось моя дитина, ще деякі діти на розказні стороннніх про бабая реагують адекватно - вони йому хвости повідрубають, голови поскручують.
Коли випадкові перехожі лякають міліцією - то вони кричать, що вони теж міліція, що їх боятись треба
Їм бачу ті страшилки до лампочки.

[georginochka]

Жахіття ти пишеш. Не травмуй дитини, забирай з садочка. Буквально сьогодні говорила про садочок з одною жінкою, її синові 19 років. Він у садочок не ходив. Каже, що пробувала його дати в 4 роки, але дитина плакала, з дітьми не гралася, сама сиділа й чекала маму коло вікна.
То вона забрала його з садочка й він сидів з прабабусею. Каже, що й досі в нього такий характер, що має своє коло спілкування й далі того кола не лізе. Вона рада, що син має такий характер, тому що в підлітковому віці в ньоо не було проблем з поганими компаніями.
А ще така в мене думка, що діти на ті залякування реагують по різному.
Я була надзвичайно вразливою дитиною. Пам*ятаю, що ми з класом були в кінотеатрі, й була погана погода, й хтось розказав байку про кінець світу, всі посміялись, а я сприйняла так близко, що втекла з кінотеатру попередити маму й бабусю, щоб вони з дому не виходили.

А ось моя дитина, ще деякі діти на розказні стороннніх про бабая реагують адекватно - вони йому хвости повідрубають, голови поскручують.
Коли випадкові перехожі лякають міліцією - то вони кричать, що вони теж міліція, що їх боятись треба
Їм бачу ті страшилки до лампочки.

Я часом по пів ночі не сплю, думаю, що з тим садочком робити Маю ще надію, що Маркові стане легше туди ходити, коли Злата піде, бо йому прикро що вона вдома зі мною, а його відправляють в садочок А проблему з садівськими лякалками я, дуже сподіваюсь, хоча б частково вирішу, поговоривши з вихователькою

[Nymydora]

Я ніким не лякаю і проти того. У нас інші страшилки - не візьму з собою в магазин, піду сама гуляти,не включу мульт, вийду з кімнати і будеш сам їсти (гратися, малювати і т.д.), заберу іграшку і віддам комусь, викину іграшку у вікно і там її забере сорока і т.п.
Найбільше діє зараз історія про хлопчика Забирайлика-Розкидайлика, який вночі приходить і забирає розкидані іграшки, бо думає, що вони нікому не потрібні. Я один раз розказала, а малий так перейнявся, що ввечері складає сам або мене просить і ще вдень перепитує, чи забирайлик не прийде. Я сама в шоці, вже трохи жалію, що розказала, не думала, що це так вплине.