Родинний форум "Сімейка"

не знаю чи то я якась неправильна, але я певно свого малого ревную до інших чи шо.Приїхали от ми до села, і зразу любляча бабуся його забирає і носить собі. А в мені вже все підноситься, потім мене відправляють їсти, а його несуть "на сусіди" я швиденько їм і йду їх шукати, а в мені вже все бурлить Богу дякувати, можу себе стримати. Розумом розумію, що ніц поганого моїй дитині не хочуть і не роблять, але серце неспокійне. Просто, напевно через те, що дома я переважно з ним завжди сама, ну і татко після роботи з нами. За ті майже 8 місяців, я певно десь ходила без свого малятка може 10 годин від сили назбирається, тому привязана до нього безумно...так як частинку мене забирають і несуть "на сусіди"...

TYulia написав:у любляча бабуся його забирає і носить собі. А в мені вже все підноситься, потім мене відправляють їсти, а його несуть "на сусіди"

любляча бабуся то ваша мама чи чоловіка?

в мене тоже шось схоже було і то довго

pan_kotskyy написав:

TYulia написав:у любляча бабуся його забирає і носить собі. А в мені вже все підноситься, потім мене відправляють їсти, а його несуть "на сусіди"

любляча бабуся то ваша мама чи чоловіка?

чоловіка моя мама віртуальна любляча бабуся через скайп.
я про цей свій стан відверто чоловіку розказую, наперед вибачаюсь що певно буду псіхувати, добре що розуміє. Раз навіть просила його щоб він мамі сказав, щоб далеко малого від мене не несла, а то я переживаю.Я вже здається писала десь на форумі, свекруха в мене хороша, наговорювати на неї нічого не буду, то все мої заморочки.

TYulia В мене більші заморочки на цю тему. Я свідомо переживаю за дитину, коли вона не зі мною. Можу спокійно лишити хіба на чоловіка, і ще на свою маму, якщо дуже ненадовго. А от мій тато дуже любить відібрати в мене доцю мало не насильно зі словами: "А ти відпочинь". А я не можу розслабитись і ходжу за ним шнурком. Не довіряю і все. Дуже боюсь, хоча чого конкретно сказати не можу
А як їдемо на села (до чоловікової рідні), то я дуже псіхую (лише всередині здебільшого). На руки нікому не даю, а як вже дам, то скоро відбираю, шукаючи одразу якусь відмазку. Це при тому, що доця людей дуже любить, і знайомих і незнайомих, вона в людних місцях просто балдіє. І в нас нема проблем з тим, щоб іти поміж люди (в доці нема). А я люблю так, щоб на інших вона тільки дивилася, але щоб була тільки зі мною. От такі от заморочки

Я також люблю щоб дітти були зі мною. Не довіряю я особливо свекру, і як свекруха приїжджає і бере малу до сусідки,то я скоренько біжу і шось придумую шоб доню забрати. Дуже нервує як "дорога родина" хочуть обціловувати дітей. ЧОГО пхатися?

В мене аналогічно. Я дуже не люблю, коли інші люди, навіть з числа друзів, підходять до мене дуже близько. Вони проникають на мою особисту територію, що створює неабиякий дискомфорт. А малу я сприймаю як частинку себе, тому коли чужі починають її торкатися чи цілувати, мене аж тіпає. Зазвичай чужим я кажу:"Не чипайте її , бо вона буде плакати". Іншого не придумала. Не хочеться людей ображати, вони ж з добром до неї.

носіння по сусідах взагалі не розумію я своїх носити ні до кого не давала, які б близькі вони не були. хоч в мені такого і не пропонували - роділи тим рідкісним моментам, коли дитина в них на руках. мене теж дратувало, коли в мене малечу забирали, але більше через різні примовляння - та тобі тре відпочити (хоч я на втому не жалілась), та ти вже малечі надоїла....

TaniaPicaSSo написав:TYulia В мене більші заморочки на цю тему. Я свідомо переживаю за дитину, коли вона не зі мною. Можу спокійно лишити хіба на чоловіка, і ще на свою маму, якщо дуже ненадовго. А от мій тато дуже любить відібрати в мене доцю мало не насильно зі словами: "А ти відпочинь". А я не можу розслабитись і ходжу за ним шнурком. Не довіряю і все. Дуже боюсь, хоча чого конкретно сказати не можу
А як їдемо на села (до чоловікової рідні), то я дуже псіхую (лише всередині здебільшого). На руки нікому не даю, а як вже дам, то скоро відбираю, шукаючи одразу якусь відмазку. Це при тому, що доця людей дуже любить, і знайомих і незнайомих, вона в людних місцях просто балдіє. І в нас нема проблем з тим, щоб іти поміж люди (в доці нема). А я люблю так, щоб на інших вона тільки дивилася, але щоб була тільки зі мною. От такі от заморочки

ой, о це так ніби про мене написали:-D і про " я не можу розслабитись і ходжу за ним шнурком. " і про "псіхую"
Може люди дійсно з добрими намірами, щоб я мовляв відпочила, але я сприймаю то якось насторожено,що то вони так роблять/кажуть лиш би малого від мене забрати. А він зараз дійсно став трохи циганським до всіх тянеться, до тваринок в тому числі
Дякую, дівчатка, що розрадили, а то я думала, я одна така псіхована

В мене теж проблема з тим, що дитина "циганська" і сама до всіх лізе. Навіть до незнайомих в транспорті чіпляється. І сказати, щоб не чіпали її, бо вона буде плакати не виходить. Бо вона аж трясеться від радості, коли хтось на неї заглядає, сміється. Лиш би руками її не чіпали, то я вже і на тому рада.