Родинний форум "Сімейка"

а ваші бабцідіди сильно впливають на виховання ваших дітей?
знаю одну сімю, де, принаймні з того що я бачу, дідбаба беруть мегаактивну участь. коли був садок - водили і забирали, потім в школу, якесь хоббі - тоже вони, вчився на велику кататися - і тут вони.... всюди багато, а часто за ними останнє слово
особисто мені таке не подобається і я б так не хотіла

а я б хотіла, щоб мої діти були близькими із своїми дідусями, бабусями і пра....
доця каже сьогодні:
- бабуся ми подузки, ага? а тоді іде прохання :) це вона так прабабусю розводила сьогодні, щоб та дозволила їй в квітник залізти :)

а от "дудусів" ми бачимо раз в піврічку, а то й рік. то ще недавно при зустрічі на вулиці мужчини похилого віку, Амася казала, що то баба іде :( тому я дуже хочу, щоб колись на гуртки-секції її водили дідусі, чи бабусі... щоб вчили кататись на велосипеді, випалювати картини паяльником, вязати гачком......

І мені не подобається.Воно ніби й добре,але вони тоді б і в нашому з чоловіком житті брали активну участь:)

а ми чоловікових батьків бачимо раз на 3 тижні, а моїх два рази на тиждень по скайпу.незнаю чи добре це чи погано, але дитина повинна бути все таки ближчою батькам ніж бабусям і дідуся м.

вони можуть реально допомогти, але при цьому їх підходи все ж відрізняються від моїх. мої батьки можуть бути більш вимогливими, суворими, а свекруха і сімя чоловікової сестри (живуть разом) навпаки - мякшими, терплячішими до забіякуватих витівок малого. але світ строкатий, нехай дитина звикає до різних поглядів, відношень, людських стосунків.

taranjka написав:а ваші бабцідіди сильно впливають на виховання ваших дітей?

Ну не так щоб сильно, але впливають певною мірою, бо живемо з моїми батьками, тому з дитиною вони часто спілкуються. Інколи мене це дуже сильно напрягає, але за нами завжди останнє слово Та й з іншої сторони бачу як синочок любить з ними гратися і бабуся часто книжечки читає, ну і мені відповідно легше в тому плані.

Ми теж живемо з батьками, чоловіковими. Тато не пхається взагалі, а от мама завжди хоче щоб було по її. Коли я кажу не давати дитині солодощів, бо вона ще не поїла, то мама її тихенько веде до себе і там годує. Коли кажу малій вдягайся, чи прибери свої іграшки, то бабуся зразу тут як тут і каже нє-нє, вона ше маленька. То от такі моменти дуже впливають на мою дитину. Зразу зникає будь-яке бажання щось робити, або слухати маму.
В мене тато теж такий, що йде на поводу в малої, балує її страшенно, після гостювання в моїх батьків, малу дуже важко дисциплінувати. Найгірше те, що нас з чоловіком не слухають батьки, бо вони мають досвід, а ми ні і намагаються дітей виховувати по своєму. В мене чоловік через це бабусям-дідусям не довіряє дітей довше ніж на 2-3 години.
А от по поводу того що водити-забирати, то тільки я або чоловік. Може я егоїстка, але я дуже люблю своїх дітей і хочу бути з ними по максимуму. Хочу, щоб мені першій дитина розказувала, що вона нового дізналася в садочку, що їй приснилося цієї ночі і т.д. Хочу, щоб ми разом варила суп, мили посуд і вона мені щось розказувала (рот моїй малій закривається тільки при перегляді мультика і під час сну )
Але я розумію, що бабусі і дідусі люблять свої онуків, зла їм не бажають, просто хочуть побавитися і щоб їх любили. Ну і дітям спілкування з ними теж потрібне.

не знаю....не хочу і мабуть вже не захочу ,щоб бабусі і дідусі "виховували".
ні, я не проти спілкування, але виховання - НІ!
мотивація? а фіг його знає... просто не хочу! ;)

я продовжу на рахунок виховання.Ми були в чоловікових батьків на вихідних, то я вже 2 тижні не можу свою дитину перевиховати, вони все їй дозволяли, постійно на руках, а тут я сама і вже не можу, просто сили не вистачає.От саме тому я проти виховання бабусями та дідусями.І ще на рахунок їжі постійно їй намагаються дати, те що я забороняю.Спілкуватись - будь ласка, але точно не виховувати.І можете собі уявити, яка в мене була реакція коли свекруха сказала, що вона візьме декретну відпустку, а я йду на роботу і дитину забере в село.

а ми живемо з дідусем і бабусею, і це мега плюс для дитини, бо коли вже в мене терпіння не хватає вообще, то в них воно все ж залишається. Вони в мене досить строгі і зовсім не балують лишній раз. І оте від вчити кататися на вєліку (саме бабуся навчила), гуляти лісами і до водити в садок я теж в захваті. Саме дідусь навчив Юрчика рахувати до 1000, він навчив його називати по десяток слів на кожну букву алфавіту, і все це у грі. Читають, вчать віршики. В мене на жаль взагалі б на це все часу не було в силу того що я вчуся.. Мій синок просто обожнює їх. Але щодо рішень то останнє слово за мною завжди, мама ж - Я!!!!