Мама Зозуля і мама Квочка - чи є десь золота серединка?

[Lesya]

От вийшла сьогодні з дитячого магазину обвішана пакетами і памперсами як віслюк і сяйнула думка - яких мам діти більше люблять? Вже в дорослому віці, маю на увазі. Як виховати дитину, як до неї ставитись, щоб в 25 чи 40 дитина захотіла допомогти мамі (батькам)?

Є мами Зозулі - які люблять погуляти з чоловіками, пити, на дитину начхати - голодне, попісяне воно десь вдома плаче... днями- тижнями не мите... І дитина все-одно любить. Навіть в тюрмах суворого режиму мама то святе.

Є мами квочки. Які розбещують дитину, віддають їй всю любов і всю себе. Стерилізатор, натуральний одяг, розвиваючі іграшки.... і все що лише захоче дитина. Сведрик бо сонечко зайшло за хмарку, на руки. бо в дворі є 2 калюжі, іноземні мови з 3 років, чи взагалі від народження.... А потім дитина виростає і втікає. ЇЇ дратують дзвінки, питання про здоров"я і життя....

де та правильна золота серединка? Не показувати всю свою любов і турботу?

[Lenysa]

Незнаю. от так почитала ваше повідомлення і задумалась, що ж краще, і промайнула думка, не буду дитину лишати, (завжди всюди вона з нами, навіть не уявляю без неї відпочинку, чи походу по крамницях...) і пити не буду , але і не кутаю сильно, і морозиво пробувати даю, і казки англійською читаю., то хто ж я ніби не зозуля,але і не квочка.Напевно якась я неправильна

[pan_kotskyy]

то хто ж я ніби не зозуля,але і не квочка.Напевно якась я неправильна

ем, а хіба мами поділяються лише на ці дві категорії?

[Lenysa]

незнаю(((((((((((

[Lesya]

Це напевно крайнощі. А інші категорії - золота серединка.
А от ставлення дитини напевно закладається генетично. інакше чому в сім"ях наркоманів чи алкоголіків чи бандитів виростають чудові діти і прекрасні сім"янини в майбутньому і навпаки?
Ото дурні думни в голову лізуть.

[Natalinda]

А я думаю що золотої середини нема.
Незнаю як хто, а я не зустрічала ще ні батьків на 100% задоволених своїми дорослими дітьми, ні дітей - задоволених своїми батьками. Все шось не так, просто в кого більше, а в кого меньше.

Я теж часто думаю чи не забагато уваги, цяцьк і догоджань, але по іншому важко, бо я така є. Я не зможу не купити, маючи можливість, я не зможу не взяти на руки, маючи ще силу.
Звісно що далеко не всі забаганки виконуюються, але часто хочеться того чого немає, тому не факт що коли виросте син скаже, що ти мене розбалувала, або навпаки - недолюбила.

Хочеться для дитини найкращого, але і нашим батькам для нас найкращого хочеться, а судячи з багатьох тем на форумі, то і жити з батьками не хочуть, і дзвнки з порадами їхніми дратують, тому намагаюся не сподіватися на щось особливо інше, коли виросте син.

[Lenysa]

а от я вважаю, "що посієш ,те й пожнеш" діти повторюють наше ставлення до наших батьків, любов, підтримку, повагу, так само вони роблять потім і так само ставляться до нас.Такі закони природи.

[Любов]

Lesya, тут багато можна писати, роздумувати. Сама колись дуже грузилася цим питання.
Але коли прослухала книгу А. Некрасова "Материнська любов", то все ніби розклалося по полочках і стало на свої місця.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

дуже рекомендую. Зараз шукаю цю книгу друкованим виданням, бо сама скачувала з нету і слухала аудіо, хочу подарувати свекрусі

[Любов]

а от я вважаю, "що посієш ,те й пожнеш" діти повторюють наше ставлення до наших батьків, любов, підтримку, повагу, так само вони роблять потім і так само ставляться до нас.Такі закони природи.

а ще вони повторюють наше ставлення до них самих - як ми до них, так і вони до нас.

[Natalinda]

а от я вважаю, "що посієш ,те й пожнеш" діти повторюють наше ставлення до наших батьків, любов, підтримку, повагу, так само вони роблять потім і так само ставляться до нас.Такі закони природи.

Ленуся, а ти по собі помічаєш цю закономірність?
Я по собі ні. Я добре памятаю як ставився мій батько до своїх батьків, але так ставитися не можу до своїх. Як на мене то він ставився гірше, хоча може то я з своєї дзвіниці думаю так. Але ніби і чужі люди такої ж думки.