Родинний форум "Сімейка"

Дівчата, особливо ті в кого 2 і більше діток. Як у вас йде поділ іграшок? Я нещодавно зіткнулася з такою ситуацією. Дала Вероніці іграшу, а Діанка каже: "мама, правда то моя іграшка, Вероніка трошки пограється і віддасть". Я задумалася чи добре , що є такий поділ моє-твоє, чи краще, щоб іграшки були спільні (в мене з сестрою такого поділу не було).
З одного боку ніби добре, що дитина знає що то її. А з іншого, може не поділитися, бо то її, а ти маєш свої...

як на мене, то це добре, що вона знає де її. і слідкує за тим, щоб не відібрали.
вона ж не закатала істерику, що Веронічка забрала її іграшку, і не пішла силою віднімати?
просто вчи ділитися. тобто є її речі, якими вона може поділитися при бажанні. і при бажанні може попросити віддатиназад, бо то її все-таки. і навпаки
ну принаймні в ідеалі то виховати бажання поділитися, але не віддавати всупереч своїм бажанням і потребам
якось так...

Мої бавляться одними і тими ж іграшками. Я навіть стараюся для них купувати олднакові... А як щось більше хтось дарує то іноді діляться спокійно, іноді через нехочу... Але то моя особиста думка, щоб не було різниці в них що в когось кращі іграшки а в когось гірші...

Ну вона в мене, в принципі, з усіма ділиться. Навіть як хтось принесе їй шоколадки кіндер, то всім по одній роздає. Я просто думаю чи не почне вона все своє відбирати, а Ніка трохи підросте і буде до неї лізти...

моя не сильно іграшками ділиться, деколи й істерику закатати може. а її друзі (шеренга з 6 мяких іграшок), то взагалі нікому-нікому.
коли зявилася Амалька і їй приосили іграшки, то Дарця забирала собі, а зараз вона їх ділить - є її, а є сестрички. думаю коли та підросте, то буде ділитися, а будуть і битися я згадую себе з сестрою, то всяке бувало
наразі цим не сильно заморочуюся.
а загалом, як вона з кимось не ділиться іграшками, то і з нею не даю ділитися. тоді вона вже починає шось давати, бо ж хочецця чужу іграшку помацати

В нас виникла проблема - виявляється мій синочок добряча жаднюга Раніше я якось на тому не акцентувала . Ну розказувала, пояснювала, що ділитися добре, що коли ділишся, то і з тобою поділяться. Думала минеться. А воно усугубляється. На вулиці він і чужого не візьме, але і своїм не дуже дає гратися - "не бери, це наше". Коли прошу хоч зі Златою поділитись, дати одне з двадцяти, він починає плакати, що в нього буде мало Що з тим робити? В когось таке було?

у нас є :)
Лікується дуже просто - поясненням, що з Ромчиком/Богданчиком/Алінкою/.... ми підем гратися тільки якщо будеш ділитися цим трактором/машинкою/.... .
Ну то звичайно, якщо хоче з дітками гратися.

в нас, кажись період не давання іграшок вже позаду... принаймі, сьогодні малий дууже спокійно споглядав як його іграшками гралися сусідські хлопці, що прийшли до нього якраз щоб погратись його іграшками (вони вже школярі і, чесно кажучи, з таким малим їм не цікаво, трохи навіть його дурили, ну але то таке, теж досвід, хоча в мене був порив прибігти-построїти-розділити по-справедливості, але трохи стримала себе, не завжди я буду поряд, цікаво було як малий реагує на те, що йому щось не дають, ще й піддурюють...).

pan_kotskyy написав:вони вже школярі і, чесно кажучи, з таким малим їм не цікаво, трохи навіть його дурили, ну але то таке, теж досвід, хоча в мене був порив прибігти-построїти-розділити по-справедливості, але трохи стримала себе, не завжди я буду поряд, цікаво було як малий реагує на те, що йому щось не дають, ще й піддурюють...

Я взагалі то не люблю пхатися до дітей тобто до того хто як і чим бавиться (коли не плачуть), але схожі випадки мене дуже дратують...

В старшої зараз такі напади жадності, що навіть не знаю, що робити. Як бачить щось в руках сестрички, одразу забирає, бо їй то тре. В пісочниці, іграшки нікому. На плейгрупі були - то все своє спакувала в рюкзак Забираннянедавання супроводжується диким криком плавно переходящим в істерику
як боротися з цим?