Родинний форум "Сімейка"

І чи це взагалі можливо ,наприклад буває в сімї двоє дітей ,прищепляли обом одинаково ,до одного прищепилось,а до другого -ні .Від чого це залежить і як це робиться?І чи завжди це залежить від тих хто прищепляє?

дуже часто так в реалі, що одна дитина роботяща, чесна щира а друга, ніби не їхня. Сама не розумію чого так. І гени одні і виховання.

характер разный

krapk@ написав:І гени одні і виховання.

А я думаю шо не одні гени, а виховання сто пудово різне. От дивлюся по своїй сімї. Була я одна, все було для мене, зявився брат - я стала дорослою.
Ще яскравий приклад маю де в дітей різниця 10 років. То молодша дитина така вже вибалувана і виняньчена, що зараз в свої 20 їй краще постогнати і сказати відстаньте, ніж навіть прибрати за собою тарілку, а старша дитина якій вже 30, незадумуючись за собою ту тарілку миє. Питаєте чого? Бо старший вже в 10 став дорослим, а меньший так і залишився маленьким, який ще нічого не вміє і не може.

Перлинка написав:Від чого це залежить і як це робиться?

А це напевне риторичне питання. Я от часто таким гружуся :o

Natalinda, +1!

Перлинка написав:Від чого це залежить і як це робиться?І чи завжди це залежить від тих хто прищепляє?

Колись натрапила на так думку: дитина виховується тоді, коли батьки найменше переймаються цим питанням. Тобто не тоді, коли "читають моралі", а своїм власним прикладом... Безнадійно сваритися на дитину за пізній перегляд ТВ чи сидіння за компом, якщо тато чи/і мама самі тим грішать. І так у всьому. Тож виходить, що в першу чергу, треба виховувати самого себе. А ще треба мати неабиякий авторитет у своїх дітей, щоб те, що ти їм говориш, сприймалося ними без заперечень, щоб вони прагнули тебе наслідувати в тому, чого ти їх навчаєш.

Shalimar написав:характер разный

Але ж з характером не народжуються. Він формується в ході виховання та відповідно до того оточення, в якому росте дитина. Народжується дитина лише з певним темпераментом - холерик, сангвінік, флегматик чи меланхолік. Виходить, характер накладається на вроджений темперамент, а звідси вже й різниця між дітьми одних і тих самих батьків :?

Natalinda написав:Ще яскравий приклад маю де в дітей різниця 10 років. То молодша дитина така вже вибалувана і виняньчена, що зараз в свої 20 їй краще постогнати і сказати відстаньте, ніж навіть прибрати за собою тарілку, а старша дитина якій вже 30, незадумуючись за собою ту тарілку миє. Питаєте чого? Бо старший вже в 10 став дорослим, а меньший так і залишився маленьким, який ще нічого не вміє і не може.

Я 9 років молодша за свою сестру, але супчики варила, прибирала з 6-го класу ;-) А виховувати по різному одні й ті ж самі батьки не можуть, бо виховують вони, та й зрештою ми вже, своїх дітей власним прикладом.

Але діти одних батьків таки іноді дійсно відрізняються кардинально. Знала я одну жінку - сільський голова, вчителька математики, мати трьох дівчаток. Проста сільська сім"я - городи, господарство... Старші дівчата все їй допомагали. А молодша, коли підросла, нічого власноруч ніколи не робила, зате проявила неабиякі підприємливі та організаторські здібності. Замість того, наприклад, щоб полоти грядки, як наказала мама, пішла на вулицю, назбирала там дітей, які погодились пополоти ті грядки в обмін на 1 годину гри на її комп"ютері!!! То та мама, коли мені розповідала цю історію, казала, що спочатку пробувала доньку сварити, щоб привчалася самостійно працювати, щоб була працьовитою. А потім подумала, що дитина ж результат все одно дає, то яка різниця в який спосіб вона це робить.
То мабуть таки діти народжуються не лише з темпераментом, а ще й з певними здібностями, як от тих 15% підприємців, про яких писала Перлинка в іншій темі ;-)

oksana.tesliuk написав:А виховувати по різному одні й ті ж самі батьки не можуть, бо виховують вони, та й зрештою ми вже, своїх дітей власним прикладом.

А
якщо батьки по-різному ставляться до дітей? Про це і писала Natalinda, в її історії якраз і було різне ставлення, а в твоїй, навпаки, настільки я зрозуміла, тебе батьки не перебалували і ставились до тебе і сестри однаково з однаковими вимогами згідно віку.

oksana.tesliuk написав:А потім подумала, що дитина ж результат все одно дає, то яка різниця в який спосіб вона це робить.

я б ще поцікавилася, як та дівчинка ставилась до своїх "найманих робітників", а ще, як вона провела той час, який в неї звільнився...
Як на мене, то в дитячий праці важливий не стільки і не тільки сам результат, а ще ті особисті якості, які при цьому закладаються.

Tajga написав:Як на мене, то в дитячий праці важливий не стільки і не тільки сам результат, а ще ті особисті якості, які при цьому закладаються.

Ти прям як мачуха для Попелюшки - їсти зварити, хату прибрати, крупи перебрати, і щоб до ранку все було зроблено :grin:

oksana.tesliuk написав:Ти прям як мачуха для Попелюшки

цікаво, звідки такий висновок?... Коли мій малий ходить з віником по хаті, а мала за ним із совком, :grin: то мені не залежить, щоб було заметено і прибрано. Важливіше те, що вони мамі хочуть допомогти. Отакі у мене попелюшки. ;-)

Tajga щодо особистих якостей, які закладаються чи мали б закладатися під час роботи, то маю теж приклад з життя.
У мого чоловіка є 10 років молодший брат. Мама його балувала, не заставляла ні до якої роботи. Він лиш вчився в універі, а вдома грав ігри на компі. Мама шкодувала його, бо 10 років тяжко хворіла і казала, що ще наробиться в житті. Я без жаху не могла на нього дивитися - хлопцеві 21 рік, а він ментально схожий на підлітка років так 14-ти.
В жовтні минулого року мама померла. За пів року самостійного життя він навчився самостіно готувати, користуватися пральною машинкою, прибирає, доглядає грядки біля хати, город в полі, вже підшукав собі роботу, щоб гроші мати... А головне - змінився погляд! Це вже впевнений у своїх силах і можливостях молодий чоловік.
Тому навіть як батьки щось не "додадуть" своїй дитині у вихованні, її довчить саме життя ;-)