нещодавно була розмова зі співробітниками.
Питали, чи мені за день голова з малим не пухне, і чи як був менший не пухнула.
Я кажу, що ні, як був менший - то взагалі лафа була, примотав до себе і вперед куди хочеш.
І що зараз з ним весело, всякі перли видає.
І висловила одна жінка думку, що то, мабуть того, що я рано народила (в 23 роки).
І я собі думаю, а може й справді так?
Може, якби була старша і звикла жити тільки для себе, то було б важче прийняти дитину?
Чи ні?
Як у вас?