Родинний форум "Сімейка"

Якби ваша дитина вам таке сказала, шо б ви робили? Як реагували?
Як поводитися з дитиною, щоб в неї і думки такої не виникало?

Переважно такі думки можуть виникнути в діток, котрі вже мають братиків чи сестричок. Я від самого народження найменшого намагалася зрбити все, що старша доця не ревнувала, не відчувала себе покинулою чи не любимою. Я читала троха в книжках, що треба весь час таких дітей обіймати, показувати свою любов, казати шо любиш, і пояснювати шо любиш не когось більше а когось менше. а однаково. Бо "ви є однаково мої дітки".

Може то я вже занадто перелякана до тих ревнощів до молодших дітей, шо занадто собі внушаю?

Сказав вже, хоча я ще лиш вагітна. Чоловік насварився на нього вже не пам'ятаю за що, але точно "по дєлу", а він йому: "Ти на мене постійно сваришся, а на маму - ніколи! А як народиться малий, то ви мене взагалі любити перестанете!" І побіг до себе в кімнату. Я ледь не плакала. Ми тоді цілий вечір його обіймали і пояснювали, що в батьків може бути навіть 10 дітей, але вони усіх люблять однаково, бо це їхні дітки. Після того випадку, я тепер по кілька разів на день пригортаю його до себе. Якщо заслужить, то й посварю, але це має бути якийсь доволі серйозний проступок, як то коли вчителька нажаліється мені на нього, що не слухає її...

happymami, дуже боюсь почути таке від своєї дитини. Я "помішана" на дитячій ревності І тоже дуже боюся зробити якусь відчутну різницю між дітьми, бо думаю, що то обовязково матиме негативні наслідки в майбутньому - образа на батьків, на брата чи сестру. Відтоді як завагітніла вдруге, весь час боюсь якимось чином обділити сина,він ще ж такий маленький. Але тепер дивлюсь, що вже перебір, обділеною получається донечка :( Чоловік каже, що в цій ситуації обділена хіба я, бо дуже себе їм :(

ой, в мене була така мулька як я малою була. чогось собі внушила, що мене взяли з дитбудинку, ну а братика народили і мене менше люблять. :?
Сама з себе дивуюсь як я таке могла придумати, але думаю напевне тому, що я малою була дуже чорнява, то бабці казали, що цигани підкинули. Ну то я за якимось разом в те повірила і ще трохи переінакшила. Хоча, я була вдячна батькам, що мене "вдочерили" але все одно, думала, що молодшого люблять більше, бо то їхній.
Вопщем, переконання мами, що "любить нас однаково", що я то все вигадала і я їхня дочка по відчуттях не дуже допомагали.
Я хотіла почути, що мене люблять хоч трошки але більше, бо я от старшенька і з ними давно, а братик він от недавно, його теж люблять але мене все таки більше :emphaty:
А мені все таки казали, що "люблять однаково".
Я от що думаю, що часом сташому тре сказати, що він і більш любимий, щоб так гірко не відчаювався, як от я малою.
Увагою обділена не була, але все одно та дитяча ревність... мама ще досі переконана, що я не ревнувала до брата, так то все в собі тримала і тільки ту вигадку час від часу повторювала.

pan_kotskyy написав:Я от що думаю, що часом сташому тре сказати, що він і більш любимий, щоб так гірко не відчаювався, як от я малою

я читала в мудрих книжках, що ні в якому випадку ніззя казати, що когось більше любиш. Але, думаю, всьо залежить лише від дітей. Якшо дитина переживає, шо не рідна і не любима, тоді мабуть таки треба казати, що її люблять більше :emphaty: . Але якшо ревнощі не помічаються, то категорично всі психологи кажуть рівнозначно любити. Нє, ну якшо раз в тиждень десь там і скажеш, що старшого любиш більше, ніж меншого, то думаю, він від того не зазнається ;-)

Ну я поки не знаю, як правильно, певно так піддурити про більшу любов ще можна, коли меньшеньке ще дуууже маленьке, бо коли підросте, а старшеньке прибіжить і скаже "а мама казала, що мене більше любить", то це вже не варіант.
А може й правильніше зразу казати про однакову любов, щоб потім не переіначувати свої слова. І обнімати, обнімати :)

Дитячої ревності не уникнути. Єдине, що можна просто при можливості давати знати дітям про свою любов. Особливо критично це проявляється під час сварок та непорозумінь між ними. Мовляв, мама захищає тебе постійно, значить ти більше любима дитина, ніж я. Особливо не рекомендується порівнювати дітей між собою. В дитинстві наслухалась цього достатньо. Був період, коли я навіть тривалий час просила в Бога бути такою, як сестра, бо її мені завжди ставили в приклад, не розуміючи, що саме такою мене любить Він.
Я думаю, якби мені таке дитина сказала,то я б робила висновки і намагалась би змінити ситуацію, направити її в потрібне русло, скажем так.
У кожного з нас були, мабуть, моменти в житті, коли здавалось, що ні тебе не люблять, ні ти не любиш. Але це всього лиш випробування чергові, певні етапи, котрі роблять нас дорослішими. Зараз мені дорослій легко судити, бо я ж не дитина. Але думаю, в такі хвилини варто батькам ще й поставити себе на місце тої дитини і постаратись зрозуміти, чому вона сказала саме таке. Проаналізувати свої вчинки, слова і тоді вже разом розбиратись, пояснювати свою любов. Справжню любов. Батьківську любов.

pan_kotskyy в мене теж, пам"ятаю, було, що я думала, що мене підмінили в роддомі.)))
Бо, напевне, часом проскакували слова "Я не знаю, в кого ти така вдалася")
може, коли дитині здається, що її не люблять, легше придумати, що тебе вдочерили чи підмінили, ніж, що таки справжні батьки не люблять...
Але то буває у всіх дітей, напевне, які мають братиків-сестричок, як би до них не ставились батьки, завжди знайдеться ситуація, коли здається, що батьки поступають несправедливо по відношенню до тебе.

У мене 9 років старша сестра, тому якщо і була якась несправедливість у відношенні батьків до нас, то її швидше відчувала вона, ніж я, бо я ж 9!!! років меншенька ;-) Так зі мною просюсюкались до 13 років, аж поки сестра не народила доцю. Ми тоді півроку жили всі разом. І шо ви думаєте - я, здорова дівка, дико ревнувала оте безпомічне дитятко до всіх інших членів сім'ї!!! :o Я любила її, гралася з нею, і колисала її, пеленала, але в душі так було образливо, що вся увага дорослих членів сім'ї, яка раніше належала виключно мені, раптово перекочувала до іншої дитини!!! Тепер згадую і думаю - а діти таки страшенні егоїсти!!!

я по своїх поки такого не помічаю

між собою чубляться за дурниці,але то швидше конкуренція ніж ревнісь,а як все спокійно то гарно бавляться та любляться,
досить часто один одному поступаються

доця останнім часом не відбирає в нього а гарно просить,він з посмішкою віддає,ну звісно що таке не завжди

маленького також люблять
старший синочок лиш коли спатки хоче або не в настрої,то зганяє малого в мене з рук,приносить його одіяльце,щоб я його туди поклала і взяла його

ну а доця по відношенню до мацьопика себе взагалі як доросла дівчинка веде

так прикольно підходить ,скубоче його,каже
-куці-куці ,і дуже тішиться як він посміхається до неї

що буде далі подивимось...