erinaceus написав:А як ваші дітки поводяться в іграх? От наш зараз лише хоче, щоб гралися по його сценарію. Їдь туди, те не роби, там не став і т.д. Купа претензій. Все має бути по його, а як ні - то зразу в крик
Це такі прояви кризи чи є ще якесь пояснення? І як себе поводити? Робити суто те, що він хоче, чи таки грати власну роль? І так погано, і так недобре
Дуже знайома ситуація. Ми вже місяцями майже нічого іншого не граємо, окрім як сюжетно-рольові ігри із залученням іграшок. Але раніше було якось простіше, Марта сама задавала сюжет гри, мені або ще комусь із дорослих назначала ролі, але свою роль вже можна було грати, як хочеш. Але останній десь місяць чи два то вона сама диктує, як я маю гратись, що казати і т.д. Може одразу розказати весь сюжет наперед, що має відбуватись, плюс залучити з десяток іграшок в якості якихось персонажів, причому де черепашка буде грати слоника, жирафа його маму, киця буде мишкою, а отут ще сидить невидимий вовчик. І це все вона шкидко пояснює, хто є хто, розказує сюжет, хто що буде робити\казати, хто який, добрий, злий, слухняний, неслухняний і т.д., і назначає мені зо п"ять персонажів, за яких я маю грати і давай почали. І тільки попробуй забудь, хто є хто, чи хто що мав робити\казати, такі претензії зразу. Або я зумисно інколи починаю робити не те, що мені було сказано, кажу, що я не хочу бути злим вовком, хочу бути добрим, то такі варіанти не приймаються нею аж ніяк, страшне як злиться і хоче, щоб все було по її сценарію. А ще як просто замовкну на мить і про щось своє задумаюсь, то зразу злиться і каже мені наказово: "Грайся, давай грайся". Щось мене такі ігри останнім часом дуже втомлюють.
Ленка » 17 травня 2016, 11:08 
