колись в нас проблем з їжею не було- зараз підлазять кутні зубки, то капец, не їмо...(((
Раніше не заставляла- не хоче- одразу забрала, на наступне годування з"їдала більше. І знала, що тре їсти, бо заберуть...))
Зараз бувають дні, що ніяк....(((
То деколи допомагає- я беру вилку чи ложку, йду зі словами "Ой, а що це в тебе тут таке? Ану дай попробувати!" І починаю їсти з її тарілки, причмокуючи. Вона бере свою ложку, набирає, я : "Ні, не їж, дай мені все, таке добреньке!", вона "Нєєєє!!!! Мамааа!!!!" і починає їсти. )))))))
Ну, це не завжди, а тільки тоді, коли хоче зробити щось навпаки.
Було ще, коли все робила зі своєю ляльою, то я питаю: "Ліза, ляля хоче їсти?" Вона : "Аха!", Я : "На, лялічка, тобі одну ложку, не хочеш? Лізочка, покажи лялі, як треба їсти! Ам! " І Ліза відкриває ротик)).
Або ще садили лялю, давали їй кукурудзяну паличку "їсти", а Лізі вже тарілочку з чимось.
Щодо шухляд і решта- в коридорі є вільна тумбочка, в яку я дозволяю їй залазити, в залі є також така тумбочка, на кухні- можна тільки шухляду з кришками від баняків і шухлядку, де цибуля. В нашій кімнаті- можна все, шкафчик з ліками зав"язаний, так що вона знає, що є таке, що не можна, проте цьому є альтернатива.
Як чищу носик паличками вушними-їй дві палички в руки- поки вона розглядає(гризе)- діло зроблене.
Запшикати носик-я сказала, що то дуже так смішно- то вона сміється...))))) А взагалі любить, бо їй стає легше, вона знає.
Нігті дає обрізати спокійно, головне- спокійний голос, кажу, що будемо щось таке класне робити- манікюр! Як мама! Саджу на коліна, щось там виспівую- і швидко обрізаю.)
Я помітила- якщо я йду назустріч дитині, реалізую її бажання (в межах розумного), багато їй дозволяю (це банально, проте на вулиці тут і там чути- не бігай, не літай, не катайся, бо спотієш, не чіпай...), то вона йде назустріч мені, і коли я щось кажу- вона мене слухає. Так само, як і я її.)
