Роль бабусі\дідуся в вихованні

[Lesya]

Крапка, тобі реально повезло.
Чоловікові батьки для дітей рідкість - десь 2 рази на місяць ми до них їздимо. Вони до нас лише на дн. Мама часом заскакує на 3-5 хв, бо більше часу не має і то в цей час восновному вже тиха година. І у виховання не втручаються. Як я сказала, так і буде. А мої батьки - окрема історія. Мама хоче виховувати не лише внуків, а й нас. Вона завжди права. А я не мама, бо хочу займатися в житті ще чимось окрім дітей.
Хоче малий гратися тонометром - на, хоче її асматичний інгалятор до рота пхати - на. І кажу, що він вже знає, що то таке, бо 3 дні таким механізмом користувалися, отравиться - не доходить. Я роблю все не так - не так одягаю, бо в +15 вже треба рукавички, не так лікую насмарк, не так годую....... І я страшенно рада, що живу окремо. Як тільки переконаю чоловіка, взагалі в ін місто переїду.

[Lenysa]

а я все таки вважаю, що батьки повинні більше займатись дітьми, знати все про них, і навчити їх саме вони повинні, ну звичайно допомога це великий плюс, але це набридає, мені наприклад самі хочеться навчити рахувати, читати., писати...почути перші слова..і т. д.

[taranjka]

моїм вихованням багато займалася бабця - якраз той випадок, коли і на велику вчила і рахувати, і казки які вона розказувала я більше памятаю. але памятаю, що хотілося більше, щоб на її місці були маматато...
бабцядідо важливі, мають бавити внуків. але як на мене, є речі які мають робити батьки - оте, що найбільше асоціюється з дитинством - той же велик, перший спалений пляцок, перша гітара...

[Галина]

Моїм бабусям-дідусям далеко до таких як крапки. Свекруха нічого не вчить, бо вона ще маленька, їй того не треба. Навіть казок не читає.
Мама моя далеко, діти її бачать раз в пів року (вона може в вчила б, але можливості нема). Тато мій тільки балує, бо не може відмовити дитині...
І я згідна з taranjka. Мене теж виховували бабці. Мама взагалі в рік відправила мене до своєї мами в село і пішла на роботу, бо татова мама (ми тоді з нею жили) працювала і мною займатися не хотіла. А після 3-х я вже була бульша, то вже жила з татовими батьками (ну і своїми), але виховувала більше бабуся. Бо вона була як командир, все мало бути по її. І тоді мені теж дуже хотілося мами і тата поруч...
На то ми і батьки, щоб займатися своїми дітками, віддавати їм свою любов і турботу. А бубусі-дідусі можуть допомагати, але не перечити батьківським правилам, як це часто буває у нашій сім"ї...

[flower]

в нас ніякого сторонього виховання нема, бо баба і діди бачаться з дитиною дуже рідко, тому судити немаю про шо. думаю шо підросте і будуть її балувати, шо захоче то дадуть чи куплять, аби компенсувати свою відсутність в житті дитини. свекруха так вже робить, ми як приходимо до них в магазин, зразу дитину у відділ з іграшками і шось їй тицяє, але я переважно віддаю назад, мотивуючи шо нам такого не треба, або шо в нас таке є, беру рідко і необхідне.

[oksa_mal]

ми як жили з чоловіковими батьками. то втручання у виховання відчувалось. Баба то ше нічо (навіть деколи мене питала чи можна синочку дати щось поїсти), а дід- міг напхати невідомо чим. Синочок міг порозсипати муку по всій кухні чи вилізти ногами на стіл, а дід з того тішився, а мене це вбивало, невже не можна сказати що такого робити не можна. . Але вже півтора року ми живем в іншому місці, діда з бабою бачимо пару раз в рік + по скайпу, і це мене влаштовує.

[Lenysa]

Мама взагалі в рік відправила мене до своєї мами в село і пішла на роботу, бо татова мама (ми тоді з нею жили) працювала і мною займатися не хотіла. А після 3-х я вже була бульша, то вже жила з татовими батьками (ну і своїми), але виховувала більше бабуся. Бо вона була як командир, все мало бути по її. І тоді мені теж дуже хотілося мами і тата поруч...

отпісля таких слів точно не відпущу і не віддам нікому своєї донечки, аж сльози наветаються ся

[Marichka]

То точно...Хочу з своєю дитиную тісний контакт,щоб ми колись були як подруги.Не так як в мене з мамою...

[fajno]

А мені бракне когось, на кого можна було б дитину залишити і піти з чоловіком кудись вдвох. Чужим няням ні, а от бабці можна. Бо на якісь вечірні концертики ходимо по черзі:(

[Ulkanet]

Файно, думаю після одного з тих випадків шо тут описують, ти б поміняла свою думку.

я не забороняю з малою бачитися і гратися, приходьте-бавтесь. впадло вам йти, сама приведу. стараюся дитину залишати на свекруху вже коли капець-капець як треба, а там ми всюди разом. і то за ті пару раз "навчилася": витирати в себе руки і в мене чи бабу, плюватися, падати на землю коли шось не по її, всім кидається якшо шось не по її, пару раз були істерики після 2-ох годин з бабою. а ше типу: впала в калабаню, впала на гірці і розбила губу, побила коліна, порвала штани (і то за 5 раз максимум, шо я її лишала то всьо сталося )

Свекруха нічого не вчить, бо вона ще маленька, їй того не треба. Навіть казок не читає.
Мама моя далеко, діти її бачать раз в пів року (вона може в вчила б, але можливості нема).

в мене аналогічно. але я одно разу не витрималі сказала свекрусі, шо ви тут 5 хв сюсяєтесь і дозволяєте всьо, а після цього вона тиджень буде бита, вас таке влаштовує??? то тепер скрипя зубами, але робить так як я кажу. я не диктатор і не якийсь монстр, але якшо сказано "Ні!" то це означає ні і виключень неможе бути.

а ото загодовування цукерками - то взагалі торба. спочатку напхають, а потім - цукерки зло, дитина дістане цукровий діабет, буде груба і т.д.
а ше дуже мені не подобається коли свекруха (моя ше таке не робила, але мої коліжанки не упускає нагоди) при дитині починає казати "Ото вже твоя мама погана, не любить тебе - такий суп поганий наварила (твій нелюбимий наварила)", "... не дозволяє дитині то-то і то-то" і в такому роді.