А ви будете платити за працю своєї дитини?

[georginochka]

Мене таке питання також муляє :? От в Курдюмова вичитала

| +

Можно ли награждать деньгами успехи в учебе и работу по дому? При определённых договорах - нужно. Реакция знакомых: «Что-о-о-о!?!»

Ну, как хотите, а я решил, что мне будет лучше, если моим детям будет хорошо. И стал играть с ними в деловые отношения. Есть результат – получи кровные. Нету продукта, имитировал работу – пардон. Чем давать даром - лучше поощрять успехи!....
...У детворы появились СВОИ деньги – и уменьшилась проблема клянчить. Их трудности стали для них более решаемыми. «Пап, праздник на носу… Давай мы что-нибудь сделаем? Есть работа?» Это – разговор! «Конечно есть, куча. Вот список дел по дому. Самый большой подряд – сарай перебрать, хлам сжечь. Оплата аккордная! А вот – тренировочные листы по матеше. Что вам больше нравится?» «Начнём с сарая, а там посмотрим!»

Ну там ще багато всякого в такому ж дусі. Вроді раціонально, але в мене особисто викликає внутрішній супротив. Мене так не виховували, а може дарма :oops: Може й справді, як пише вище згаданий автор "Почему же деньги для нас – зло? Увы. Только потому, что мы, потомки страны советов, НЕ УМЕЕМ ИХ ИМЕТЬ." Якось воно бездуховно.
От, вчора слухала книжку, яку мешканка виставила і там історія про те, що хлопчикові платили за якісь речі, а одного разу він допоміг якісь бабусі і похвалився ввечері татові і сказав, щоб той ні в якому разі за це його не винагороджував, тому що яка ж це тоді добра справа, якщо за неї платять.
Так, що я поки в сумнівах. Хочеться, щоб діти були успішними, але і добрими й чуйними :?

[mari]

Хотілось би почути думку mari, як спеціаліста :roses:

Я не зовсім по дітях, я по дорослих, але свою особисту думку скажу. Думку дитячого психолога можна почути в рубриці консультацій.

Я-за. :)

Але є різного віку діти. І є різні способи оплати і різні для цього ситуації. Це дуже важливо!!!!
САДОЧОК:
Дітей дошкільного віку завжди супроводжують дорослі. Всі покупки роблять тато з мамою, а в дитячому садку «свої» грошики дітям не потрібні.

Чи потрібно взагалі давати дітям гроші? Відповідь очевидна, як і відповідь на запитання: чи може дитина навчитися їздити на велосипеді без велосипеда.Вже з 6 років дитина обов'язково повинна долучатися до вміння планувати прибутки і витрати. Дайте можливість дитині самій платити за покупки, потім самій вибирати і розплачуватися.
Розкажіть дитині що гроші можна відкладати для великих покупок. Купіть їй копілку, де вона може складати подаровані їй гроші, хоч до 6-7 років діти не люблять коли їм замість подарунків на день народження гроші дарують. Вони як правило їх мамам віддають і більше не бачать...
А коли дитина стане старшою, можна доручити їй самостійно ходити в магазин за продуктами. Однозначно те, що в дитини повинні бути свої власні гроші - з того часу, коли в неї з'являються регулярні витрати (найчастіше це збігається з початком навчання в школі). Бажано включати дитину в обговорення сімейних витрат. Психологи й педагоги вважають, що вже в п’ять років дитину слід навчити, як рахувати гроші, розуміти їх цінність і призначення, формувати вміння відрізняти бажання від потреб. Розповідати про альтруїзм і духовність, про доброту і навчання, про просто так і не просто так(щоб потім дитина за гроші і цукерки не йшла за дядьком в машину чи за духи не продалась в підлітковому віці, бо вона їх не має, і шансу мати не бачить).Починати формувати своїм прикладом насамперед.
ШКОЛА:
Скільки давати грошей? Рекомендації прості: дитині повинно вистачати на потреби в школі, однак не повинно бути помітно більше або менше, ніж в інших дітей. Першокласникові краще видавати щодня, а з ним як дитина дорослішає - збільшуйте терміни - щотижня, щомісяця. Вона сама може розпоряджатися виділеними їй коштами але розповідати вам на що їх потратила.

Як тоді навчити дитину робити правильний вибір? Потрібно говорити з нею про цінність і корисність будь-якої речі. Поясніть дитині, що можна було б купити ще на ці гроші. Порівнюйте, але не засуджуйте за покупку, привертайте дитячу увагу та інтерес до дійсно цінної та потрібної речі, пояснюючи її переваги. При цьому ви можете сміливо висловити вашу думку із приводу купленого. Це не буде розглядатися як докір, а скоріше, як думка члена сім'ї. Розповідайте про те, що є миті в житті людей, які не вартують нічого з погляду їх матеріальної цінності, але необхідні будь-якій людині: тепло, любов, турбота, проведений разом час. Пояснюйте це вашій дитині, наводячи приклади не тільки вашої, але й інших сімей.

Однак батькам іноді варто прислухатися і до бажання дитини, поставити себе на її місце, повернувшись ненадовго в дитинство.

Але участь у сімейних турботах не повинна перетворюватися в найману працю, адже тоді порушується важливий принцип: безкорислива любов - основа відносин у сім'ї. Хатня робота на мою думку не має оплачуватись! Адже ви всі це робите одинаково.
А от заохочення за особливі успіхи в навчанні, особливі роботи(креативні листівки чи т.і. наприклад) цілком припустимо, адже це заохочення за реальну, конкретну працю, за успішно виконану роботу.

Кілька років тому одна із центральних газет описувала експеримент, який проводився в одній з російських шкіл. Класний керівник 7 класу наприкінці тижня виписував оцінки учнів та, з огляду на них, пропонував батькам виплатити своїй дитині певну суму. Думки батьків розділилися. Одні вважали, що грошовий мотив стимулює навчальну діяльність дитини й не бачили в цьому нічого поганого, адже ми самі постійно торочимо дітям, що навчання —це праця, а будь-яка праця має оплачуватися. Інші вважали, що це псує дітей, вчить їх вимірювати все в грошову еквіваленті. А ось на дітей експеримент подіяв по-різному. У декого з’явився стимул, підвищився рівень знань, інші ж почали «випрошувати» в учителів оцінки.
Висновок зрозумілий: підхід має бути індивідуальним.

[mari]

Доброта, чуйність, гроші, успіх, благодійність, щирість- як на мене суміщаються. Залежать від виховання і принципів в сім"ї і в сім"ї їх батьків. (якщо в сім"ї принципи: гроші- це зло чи гроші- це сила,грошей нам ніколи не бачити і не заробити чесно, все і всі продається----- так і складатись буде потім життя цієї дитини)


Єдине-ми живемо в сучасному світі. Якщо наприклад хтось хоче виїхати в глухе село, там точно грошей не треба, а от як діти підростуть- ви побачите що треба.
Тільки школа:Як я можу не дати своїй дитині гроші в школу? В 1 класі давала по 2 , в 3- по 3 гривні в день. Знаю що не купує чіпсів і коли. Купує собі то сок, деколи голодна- то булочку чи обід. Тепер- коли булочка по 2.50- треба буде по 4 певно давати в день. А ще 1 раз в тиждень- на піцу з дівчатами. Деколи правда маємо й розмови- бо може зекономити і наклейки купити_105 штука по рахунку, але ж і економія- важлива річ . Не все так просто!
А ще крім школи- даю гроші за успішний виступ, за особливу похвалу вчительки і коли просить на щось важливе. Відмічаю в великому календарі на стіні в її кімнаті.

За прибирання чи підливання квітів чи виношування сміття- гроші не плачу. Не експлуатую дитячу працю.

[Русік]

Я теж двома руками за те, щоб навчити дитину, що таке гроші і що з ними робити. Навіть шукала десь щось типу дитячого курсу Основ економіки (до речі, хто щось подібне бачив - свистіть).
Прошу сина самого розрахуватись за покупки якихось дрібниць для себе (морозиво, цукерки і т.п.), пояснюю, чим займаюсь і що це мені дає у фінансовому плані.
Особливо перейнялась фінансовим виховнням після прочитання Кийосаки "Богатый папа, бедный папа".
Але наразі питання стоїть не у фінансовій культурі загалом, а в тому, що дитина, на мою думку, буде мати не ті важелі: "зроблю, щоб заплатили", а не "зроблю, тому що вважаю правильним".
Згідна, що ситуація неоднозначна і потребує індивідуального підходу не тільки до дитини, але й до кожної ситуації. Не думаю, що мені в голову прийде платити сину за допомогу у догляді за молодшою дитинкою

[krapk@]

потратьте час і почитайте уривок з книжки:

ПЛАТИТЬ ДЕНЬГИ СОБСТВЕННОМУ РЕБЕНКУ ?!

| +

Правильно. Лучше позвать чужого дядю и заплатить ему втрое больше за эту же работу. Лишь бы деньги не попали в руки ребенка! Ведь это будут ЕГО деньги. Не те, которые ему ПОДАРЕНЫ, а следовательно, ему как бы не принадлежат, и мы всегда можем ожидать благодарности или вмешаться в их использование. (Вот, знай мою доброту. Но это – на калькулятор! – и несчастный ребенок ищет самый дешевый калькулятор, чтобы осталось хоть немного денег, которые он мог бы потратить так, как САМ хочет). А заработал – получил ПРАВО. И у нас дрожат руки.
ДЕНЬГИ – самая важная часть собственности. Деньги – основа первой динамики. Нет для нас среди материального НИЧЕГО БОЛЕЕ НЕОБХОДИМОГО И ЖЕЛАННОГО, чем деньги. Зачем скрывать от себя это? «Не иметь денег – единственное преступление в современном мире». И мы прекрасно понимаем, что с 7-8 лет дети больше всего на свете хотят иметь деньги. И мы придумываем кучу причин и мифов, чтобы деньги детям не достались. Вы никогда не задумывались, почему закон запрещает работать молодым, здоровым, полным энергии и жаждущим работать людям? Может, они ничего не умеют? Нет, мы знаем, что они, скорее всего, могут работать лучше взрослых. Школа Макаренко, ее аналоги, опыт клубной работы показывает, что дети великолепно обходятся без нас, если им дать такую ВОЗМОЖНОСТЬ. Может быть, им надо учиться? Но – ЧЕМУ? Я не видел ни одной школы, которая обучала бы ПРИМЕНИМЫМ НАВЫКАМ, из которой выходили бы ПРОФЕССИОНАЛЫ какой-либо деятельности. А иначе – каков смысл учебы?
Никаких реальных причин, чтобы дети, начиная с 8-10 лет, не работали, НЕ СУЩЕСТВУЕТ. Причина тут одна: ВЗРОСЛЫЕ. Мы боимся НЕЗАВИСИМОСТИ наших детей. Мы боимся их СВОБОДЫ. Мы боимся, что у них будут СВОИ ДЕНЬГИ.

Я знаю родителей, которые, едва сводя концы с концами, очень боятся увидеть деньги в руках своих взрослых уже детей. Они боятся, что деньги сделают детей БЕЗДУХОВНЫМИ. Это – самый нелепый из мифов о воспитании.
Почему мы отождествляем с духовностью апатию к деньгам и неспособность их иметь? Почему богатство мы отождествляем с бездуховностью? Только потому, что НЕ УМЕЕМ зарабатывать деньги. Наш протест против богатства – лицемерие. Тот, кто научился иметь деньги, никогда не пожелает никому «нищей духовности», потому что рад своей свободе и новым возможностям. Если, конечно, он не преступник. Но преступники в нормальном бизнесе встречаются гораздо реже, чем среди нищих: их бизнес долго не живет. Если, конечно, они не правители ...
Можно ли награждать деньгами успехи в учебе и работу по дому? НУЖНО. Вижу возмущенную реакцию: «ЧТО-О-О!?» Ну, как хотите, а я решил, что мне будет лучше, если моим детям будет хорошо. И установил с детьми деловые отношения, смоделировав честный обмен продуктов труда на деньги. И решилось сразу много проблем. Дети стали САМИ заниматься практической учебой и добиваться УМЕНИЙ, которые никогда не достигаются в школьной программе. В доме увеличился порядок. Мы избавились от необходимости постоянно заставлять, напоминать и давать, что повысило общее настроение. У детей появилась возможность иметь СВОИ деньги и меньше зависеть от нас. Кстати, изрядную часть этих денег тратят на подарки нам же, и это приятно. Дети на деле участвуют в реальной экономической модели жизни, осваивая договорные отношения. Наше взаимодоверие повысилось, и увеличилось ПАРТНЕРСТВО. И жизнь улучшилась. Теперь, по прошествии лет, я могу доверять детям и уверен, что мою денежную помощь они ценят так, как надо.

[georginochka]

Це та сама стаття Курдюмова, яку я цитувала кількома абзацами вище :)
І це фактично єдиний момент який викликав в мене незгоду. А все решта, в тому числі і про дресуру, досить раціональне і працює.

[бережаночка]

платити за виконану роботу вважаю оправданим тільки в свідомому віці,правда коли він настане в моєї дитини-я ще не знаю
і ІМХО кожен з батьків сам цей вік має для себе визначити
а до цього в нас розмови пор те,що таке гроші,чому треба ходити на роботу
що є робота,за яку гроші не платять і називається вона-допомога і сімейні обов"язки

[mari]

Діти і гроші: кишенькові витрати у різних країнах

Як в різних країнах навчають дітей поводитися з грошима | +

Найоригінальнішими виявилися німці: видаючи енну суму на кишенькові витрати, вони стягують з неї 20-відсотковий податок. Так вони з самого дитинства привчають своїх дітей бути законослухняними платниками податків. Найсуворішими фінансовими вихователями, на наш погляд, стали французи. За серйозну провину вони штрафують дітей, не доплачуючи кишенькові гроші. Ну і найбільш фанатичні в питаннях грошового виховання - американці. Тут, прищеплюючи фінансову дисципліну, батьки змушують своїх дітей брати кредит на навчання і платять їм буквально за все: за помиту підлогу, хорошу оцінку або поведінку.


ТУРЕЧЧИНА: Поцілунки за ліри

Маленькі турки перші ліри на кишенькові витрати отримують за ... поцілунки! «У Туреччині на великі національні свята всім дітям, навіть маленьким, прийнято дарувати святкові гроші, нехай навіть 1-2 ліри ($ 0,5-1). Діти старшого віку можуть отримати 20-50 лір ($ 11-27). А дарують їх старші родичі, яким за це на знак вдячності та поваги потрібно поцілувати руку і прикласти її до чола, - розповідає турок Алі Гюль, вчитель англійської мови в міжнародній школі «Меридіан» в Києві. - Поки дитина маленька, то подаровані гроші залишаються у батьків. Коли вона підростає, то її ведуть в магазин, щоб вона за них щось купила». А свої кишенькові гроші маленькі турки регулярно починають отримувати, як тільки йдуть до школи. Як правило, на тиждень дають 10-30 лір ($ 5,5-16). Цього вистачає на обід і канцелярські дрібнички.

Щодо фінансового виховання в цілому, то турецькі батьки з дитинства прищеплюють дітям серйозне ставлення до грошей. «Особливо в цьому плані «дістається» хлопчикам як майбутнім годувальникам сім'ї. Тата частенько водять своїх синів до себе на роботу, щоб показати, як нелегко дістаються гроші, тому їх потрібно цінувати», - розповідає Алі. «Навіть дуже забезпечені сім'ї налаштовують дітей на те, щоб вони намагалися вступити в безкоштовний навчальний заклад, - розповідає Яна Теміз, яка живе і виховує в Туреччині двох дочок, - якщо ж за навчання дитини треба платити, то батьки вимагають, щоб він добре вчився. У Туреччині в деяких школах кращим учням дають знижки в 50% на оплату навчання». Підробляти ж турецькі школярі починають, за словами Яни, десь у 15-16 років. Але при цьому батьки все одно продовжують їх фінансово опікувати.
ШВЕЦІЯ: бізнес - у 15 років

Дітям-шведам гроші на кишенькові витрати дає ... держава! «У Швеції дітям до 16 років щомісяця виплачують по 1050 крон ($ 152). Правда, до повноліття ці гроші отримують батьки, - розповідає мама двох дітей Марина Траттнер, яка живе у Швеції більше 6 років. - Але потім вони самі можуть отримувати їх до 20 років. Але за умови, що будуть старанно вчитися і не прогулювати ». До речі, деякі батьки з цих грошей виплачують своїм чадам «кишенькові». У середньому маленькі шведи з 6-7 років отримують 20-45 крон ($ 3-6) на тиждень, а старші - близько 100 ($ 14,5). Що цікаво, дітям не доводиться витрачатися в школі. Тому що шкільне харчування - безкоштовне. А в самій школі і біля неї нічого не продається. Тому гроші у шведських школярів йдуть на те, що їм дійсно подобається. Наприклад, малюки купують так звані «суботні солодощі». Справа в тому, що в цій країні діти їдять солодке тільки по суботах, щоб зберегти здоровими зуби.

Уміння збирати гроші шведські батьки заохочують і вітають. «Наприклад, якщо дитина хоче купити комп'ютерну гру, то вони кажуть, що до кожних заощаджених 100 крон додадуть ще стільки ж», - каже Марина Траттнер. А коли діти виростають зі свого одягу, їх вчать оформляти анонси на сайті оголошень і продавати одяг, іграшки та інші особисті речі. Вони розуміють, що якщо збережуть їх у хорошому стані, то зможуть продати тим, кому вони потрібніші, а самі на ці кошти зможуть купити щось інше. Як зазначає жінка, шведи намагаються якомога раніше навчитися заробляти і стати самостійними у фінансовому сенсі. «Підлітки часто підробляють тим, що влаштовують дискотеки. Орендують недорогу апаратуру, домовляються про оренду приміщення - і вперед. На цьому можна добре заробити, якщо людям сподобається і не буде проблем, - говорить вона. - Більше того, вже з 15 років вони можуть заснувати свою компанію. При цьому вони отримують безкоштовні фінансові консультації і платять більш «помірні» податки. Наприклад, в 2010 році власні компанії були у 19 954 учнів». Ще одна родзинка шведського фінансового виховання: дітей з ранніх років привчають жертвувати на благодійність. «Дуже часто на шкільних заходах діти, якщо хочуть, жертвують, наприклад, 10 крон ($ 1,5) на допомогу Червоному Хресту або іншим благодійним організаціям», - розповідає Марина Траттнер.
США: кредити з пелюшок

Поняття «особистий бюджет», «заробити», «накопичити» знайомі з пелюшок кожному маленькому американцеві. «Відносини між батьками і дітьми у фінансовому плані в Америці більш практичні, - розповідає Марина Полякова, яка живе в США вже більше 20 років і виростила в цій країні двох дітей. - Тут немає такого, що батьки забувають про себе, віддаючи все дітям. Логіка дорослих американців така: якщо вони не накопичать достатньо грошей, щоб забезпечити собі безбідну старість, то стануть тягарем для дітей. Тому з раннього віку привчають їх самостійно заробляти, часто стаючи першими «роботодавцями». Так, щоб отримати кишенькові гроші (їх починають видавати в 9-10 років), дитина повинна щось зробити по будинку: прибрати у своїй кімнаті, винести сміття, вигуляти собаку». За словами Марини, молодшим школярам дають «на кишеню» $ 5-10 на тиждень, а підліткам - близько $ 15. Цих грошей вистачає і на шкільний обід, і на різні дрібнички. Якщо ж на них хочеться купити щось більш дороге, то батьки не будуть доповідати відсутню суму, а запропонують дитині її заощадити або заробити.

«Мій тато сказав мені, що якщо я зможу сам себе забезпечувати, то важка ноша впаде з його плечей, - розповідає 20-річний американець Девід. - Тому я, як і більшість моїх друзів, почав заробляти з 13 років. Займався доглядом за дітьми. За годину такої роботи в США підлітку платять близько 10-12 $. Ще можна за гроші мити машини, працювати рятувальником у басейні або косити сусідські газони. А в 16-17 вже можна працювати в кафе і заробляти більше. Загалом, деяким навіть вдається до 16-річчя обзавестися власним авто, правда, уживаним ».

Незважаючи на все це, окремих уроків фінансової грамотності в американських школах немає. Зате вони є в спеціальних дитячих фінансових таборах (там діти, наприклад, грають у фінансові ігри або імітують роботу банку), а також у фінансових академіях для дітей, які відкриті в багатьох містах США.

Тож до моменту вступу до вузу багато американців фінансово підковані. І для них не є складним самостійно взяти кредит у банку на навчання. «Багато батьків, звичайно, починають збирати гроші на навчання дитини ще до її народження. Але у виховних цілях дають лише частину «навчальних» грошей. На решту можуть змусити студента взяти кредит у банку на його ім'я, - розповідає Марина. - Ми так теж зробили. Це дуже корисно для фінансової дисципліни».
УГОРЩИНА: діти-монополісти

В угорських сім'ях прийнято вчити дитину поводитися з грошима, граючи у фінансові ігри, наприклад, «Монополію». А в школі на уроках з домоводства їм розповідають, як складати особистий бюджет і заощаджувати. Крім того, тут розбирають популярні рекламні гасла, показуючи, як компанії-виробники маніпулюють споживчими звичками. Що стосується кишенькових грошей, то їх дають небагато - до 3000 форинтів ($ 12) на тиждень.
ФРАНЦІЯ: кишенькові штрафи

Французи - великі любителі роками збирати. До цього деякі з них привчають своїх дітей вже з 5-6 років, коли ті починають отримувати кишенькові гроші.«Сину і дочці я купив по гаманцю. У кожній секції була своя назва (приклеєні папірці) у залежності від того, що їм хотілося купити в майбутньому. Туди вони повинні були відкладати гроші, - розповідає батько двох дітей Паскаль Дюбуа. - Також кожному я вручив по невеликому блокноту, куди вони записували свої витрати, скільки беруть у борг один у одного і скільки заощадили. У кінці кожного тижня я переглядав їх записи. Тільки після такої перевірки вони отримували наступну «порцію» кишенькових грошей ».

А ще французи люблять штрафувати своїх дітей. До прикладу, вони забирають за якусь провину 5 євро із загальної суми кишенькових грошей. Або ж просто зменшують або збільшують їх розмір в залежності від поведінки дитини. «Щовечора по буднях ми з чоловіком нашому 7-річному синові ставимо оцінку за день, - розповідає французька мама Стефані. - За 5 робочих днів він може набрати максимум 150 балів. Якщо набирає від 0 до 50, то не отримує нічого, від 51 до 75 - 0,5 євро, від 76 до 100 - 1 євро, від 101 до 125 - 1,5 євро, а від 126 до 150 - 3 євро».

В середньому ж школяр початкової та середньої школи отримує 5-12 євро на тиждень, а старші діти - 20-30 євро. «Даючи дітям кишенькові гроші, ми не розраховуємо, що їм буде на все вистачати. Їм ці гроші потрібні для того, щоб вони просто навчилися з ними поводитися, - каже французька домогосподарка Женев'єв. - А якщо хочеться купити щось дороге, то нехай шукають, де підробити». А підробляють французькі школярі, як правило, доглядом за дітьми. Наприклад, за 3 години такої роботи можна отримати 25-30 євро.

А вже на першому курсі університету деякі батьки відпускають своїх дітей у вільне плавання. Але нічого в цьому екстремального немає. По-перше, варіантів підробити багато. По-друге, знімати житло французької молоді вигідно: кожен студент може отримати державні субсидії на проживання. Економія на витратах на житло може доходити до 40% від місячної орендної плати.
НІМЕЧЧИНА: вчимося платити податки

Німці починають знайомити дитину з грошима і вчити розподіляти фінанси рано.«Моя 5-річна донька отримує 0,5 євро на тиждень, - ділиться досвідом німецький тато Клаус Майер. - Щоб вона усвідомила ціну грошей, ми намалювали і повісили їй на стіну грошову лінійку, на якій виділили ціни на її улюблені цукерки. Клеїться стрілкою щотижня відзначаємо на ній, скільки у неї залишилося грошей. Так ми даємо їй зрозуміти: або в тебе є гроші, або цукерки, але не те і інше відразу».

А в середньому німецький школяр на свої витрати отримує 5-20 євро на тиждень. «Але, наприклад, мій брат забирає 20% від суми кишенькових грошей, - говорить Клаус. - Так він привчає свою дитину до податків».

Як і багато дітей в Європі, маленькі німці підробляють. Для цього в Німеччині навіть влаштовують у дворах, на вулицях, при церквах дитячі блошині ринки. На них діти продають свої іграшки, прочитані книги і т.п. А виручені гроші відкладають (так робить більшість) на «велику покупку», наприклад, комп'ютерну гру.
АНГЛІЯ: 10% - батькам

Британські батьки не поспішають вчити дітей поводження з грошима - щоб не позбавляти їхнього дитинства. Але все одно дарують скарбнички та пропонують відкладати туди фунти, наприклад, з кишенькових грошей. До речі, в середньому дають ? 5-10 ($ 8-15,5) на тиждень, а підлітку - ? 20 ($ 31). При цьому, якщо дітям потрібно більше грошей на витрати, то батьки пропонують їм підробити у них. «Якщо мій син виконує якусь роботу по дому, то я подвоюю суму його кишенькових грошей в ? 10», - розповідає тато двох дітей Роберт Фішер. А з 14 багато британців починають підробляти доглядом за дітьми і отримують за це ? 3,5-5 ($ 5,5-8) на годину. А їхні батьки, в свою чергу, перестають давати їм «на кишеню».

Коли ж діти починають заробляти по-справжньому, при цьому залишаючись жити з батьками, то вони повинні платити так званий «батьківський збір» - 10% від своєї зарплати. «Так ми допомагаємо їм усвідомити: не все зароблене вони можуть витрачати на себе. Адже ще доведеться оплачувати рахунки за комунальні послуги, купувати продукти і т.д. Чим раніше вони звикнуть до цього, тим краще для них», - пояснює мама двох дітей Еліс Джонсон.


«Європейські батьки (наприклад, французькі та німецькі) допускають одну і ту ж помилку: надто рано починають давати своїм дітям кишенькові гроші. І при цьому намагаються навчити розумно їх витрачати. Користі від цього буде мало. Адже маленькі діти ще не вміють добре планувати свої дії, не кажучи вже про витрати. У них ще немає сили волі, щоб обмежити себе в чомусь, і вони будуть просто витрачати все. Тому видачу грошей краще «відкласти» хоча б до 6-7 років, як це роблять шведи, а найкраще - до 8-ми. У цьому віці вже починає формуватися абстрактне мислення, і діти розуміють, що таке «дорого» і «дешево». Тому їм вже легше контролювати свій бюджет. До слова, кишенькові гроші дитина повинна отримувати просто так, а не за допомогу по дому, як у американців. Для них це нормально, тому що так роблять всі. А от нам такий метод не підійде: в українських сім'ях все ж прийнято допомагати безоплатно. Більше того, батьки ризикують виховати запеклого матеріаліста, який одного разу може відмовитися вигуляти собаку або посидіти з молодшим братом, якщо не отримає ні копійки за свої «послуги». Якщо вже і платити дитині за допомогу, то так, як роблять це британці, - тільки для додаткового заробітку.

До речі, дітей добре вчити поводитися з грошима за допомогою фінансових ігор, як прийнято в Угорщині. Завдяки їм дитина зрозуміє, як це, коли є багато грошей, і що якщо витрачати їх не думаючи, то можна залишитися без копійки. Привчати збирати гроші, як у європейських і американських сім'ях, - теж корисно для фінансової дисципліни. Але не варто стимулювати дитину збирати кошти на якусь далеку мету, наприклад, на навчання у вузі. Це дуже великий термін для нього, адже діти по-іншому сприймають час.

Американська ідея з кредитами на навчання дуже хороша. Адже коли дитина сама платить за щось, то більше це цінує. Але для України цей варіант не підходить через економічну ситуацію. А ось дорослих дітей, які працюють і живуть з батьками, варто привчати вносити внесок у сімейний бюджет, віддаючи частину своїх заробітків, як роблять у Британії. Це корисно для підняття самооцінки - дитина розуміє, що вона вже доросла і може допомогти родині».

Джерело: http://www.segodnya.ua.

[Галина]

Після всього прочитаного задумалася...
За допомогу по дому мабуть не буду, а за щось серйозніше напевно треба давати гроші.
Але коли підуть в школу, то кишенькові гроші буду давати то 100%.

[happymami]

я своїй малій купую шось, чого вона дуже хоче, тоді, коли вона приносить хорошу оцінку - усміхнене сонечко. Так як це буває дуже рідко, то я можу раз в тиждень дозволити собі купит їй таку захцянку, яку не купую просто так. Ну наприклад дибільні журнали з феями, чи якусь гидоту. А за оцінки дозволяю і гидоту і журнали, але стараюся всеодно скерувати покупку в нормальне русло. Але, короче, це діє. Не так шоб сильно, для моєї малої взагалі нема ні авторитетів ні прерогатив, і їй шо купили, шо не купили, вона не заморочується. Але таки ефект був непоганий, коли вчителька казала. шо вона старалася, бо в той день я обіцяла їй купити шось там.
А за саму працю, не інтелектуальну наразі я не збираюся платити і заохочувати також покишо не буду. Зараз в даний час для неї заохоченням є те, що її вчать на катехизмі, що Ісус був чемним і не засмучував батьків і допомогав їм, то коли я нагадую про це - вона через нехочу таки помагає