Дітки-фантазери

[Радмила]

Карауууул!!! Поки мама писала, діти дивились мультик про мишей. Прощай чемна Рампуцель. З'явились мишки, які прогризли в стіні дірки. :omg:

[mala-karta]

:omg:
ще раз включити рапунцель?

[mavpusya]

Ще дуже кльове старе кіно про Золотоволоску, може його?

[Ira]

Моя доця теж їсть уявні ягоди і ділиться зі мною і чоловіком.
А вчора пере сном казала, що її животик болить, і так кілька разів повторила. Я спитала, чи поцілувати, вона погодилась. Я поцілувала животик і вона спокійно відвернулась і лягла спати.

[Oksana]

Мої якось себе ніяк більше не називають. Вони знають, що вони Оленка і Максимко і все :) Більше ніяк, навпаки, коли я кажу пампушик мій чи щось таке, то кажуть, нє, мама, я.... і імя, залежно до кого зверталась. ТО може то таки від браку спілкування? Ну. але не просто спілкування, а саме постійного спілкування з дітками? Ну от як братики чи сестрички... Але, незнаю, то я собі так думаю...
А от посудку дістати, і ніби варити там їсти чи чай, і потім мене з ложечки годувати, це в нас постійно, тобто пробують відтворювати те, що бачать. Приносять періодично то чай попити в іграшкой посудці, то кашчу чи супчик. На такому рівні, рівні іграшок і ігор фантазія аж зашкалює Але от уявних друзів чи позиціонування себе з кимось, такого не було, напевно того, що мають весь час один одного :?

[mala-karta]

Oksana, а хіба такі перли від браку спілкування?

ну, вроді ж всі в дитинстві гралися в мам, дохторів, ляльки тоже були живі персонажі?

[Ірунця]

Я от думала, куди це написати, чи до теми "фантазерів" чи до "наслідування"
Мені найбільш подобається як малий "дзвонить" до бабусь,дідусів.
Бере свій телефон, або уявний, і починається кіно
-Айо! Пиїт (Привіт)
Сміється до уявного співрозмовника
-Тат(так), ми тут дома. А ви сьо йобите? Тат, тат, пиїдемо завта.
-...
І так поки не вичерпається тема розмови

[mala-karta]

Ірунця, і в нас таке саме

[Oksana]

Нє, ну я незнаю, я ж не психолог ;-)
По телефону мої тоже "типу до когось дзвонять і говорять", ну тобто імітують дорослих. Але просто себе кимось називати, то нє, того я так і припустила. Але не стверджую, бо незнаю. Ау, дівчатка, в кого дітки приблизно однакового віку, ну тобто мала різниця, мають вони уявних друзів, чи нє? НАзивають себе кимось інакшим? Бо самій цікаво стало з чим то повязано :?

[Marta]

Я думаю, нічого страшного тут нема.
Це діти, вони живуть в світі фантазій, пробують себе в тій чи іншій ролі, вивчають світ. Це нормально.
Я пишу, доця годує мене щойнозвареними супчиками зі своєї посудки.) Я дякую і їм, кажу, що смачно.
За сніданком робила собі вушка з волосся і казала, що вона зайчик. Я казала, що зайчик дуже гарненький.
Часто я сама когось зображую, ми так граємось.
Про уявних друзів не знаю, в мене їх ніколи не було.
Якби в донечки був- я б намагалася якнайбільше розпитати про нього, хто він, що робить, як виглядає. І так більше зрозуміти, чого їй не вистачає в реальному житті.