taranjka написав:Питання №20
Назвіть військове добровільне формування євреїв Тернополя. Коли воно існувало, в складі якої армії, хто був командиром?..
4 бали
Криваві листопадові події у Львові спонукали євреїв у ряді міст заснувати загони міліції, призначенням яких була самооборона від будь-яких етнічних чи військових посягань. Зокрема, таку міліцейську формацію було засновано в Тернополі в листопаді 1918 року колишнім поручником австрійського піхотного полку Соломоном Ляйнбергом. І коли 16 червня 1919 року українці відбили у поляків Тернопіль, за погодженням з виконавчим комітетом євреїв Тернополя — «Жидівською національною радою» Соломон Ляйнберг звернувся до полковника Української Галицької армії Осипа Микитки з пропозицією приєднатися до лав УГА. Так з’явився «Пробойовий курінь І корпусу Галицької армії», який став більш відомим під назвою «Жидівський курінь УГА». За дуже короткий час «Жидівський курінь» вже налічував 1200 вояків-євреїв, які добровільно зголосилися воювати за українську державу, що само по собі є феноменом, який можна прирівняти до Єврейського легіону, який під час Першої світової війни на боці Великої Британії воював у Палестині. Щоправда, вояки «Жидівського куреня» воювали за Україну, в той час коли вояки Єврейського легіону боролися за власні національні інтереси. «Жидівський курінь» отримав назву «пробойового», тобто «ударного», що свідчило про його бойові властивості та залучення до найважливіших бойових дій. Так, спочатку куреню довелося прикривати відступ УГА на лінії Тернопіль-Підволочиськ. Пізніше, перейшовши Збруч, «Жидівський курінь» брав участь у боях проти більшовиків й через Проскурів, Вінницю та Бердичів дійшов аж до околиць Києва — Святошина. Враховуючи, що Пробойовий курінь І корпусу Галицької армії прославився своєю відвагою та успіхами в боях, усюди, де він проходив, УГА мала підтримку єврейського населення. А в Бердичеві Соломону Ляйнбергу навіть дозволили провести мобілізацію добровольців. Але ні добра слава куреня, ні додаткова мобілізація не змогли вберегти бійців від тифу, який забрав дві третини особового складу Пробойового куреня. По-різному завершилася й доля вояків, які врятувалися від тифу. Частина з них через Одесу переправилася воювати до Палестини, інші ж залишилися на Наддніпрянщині або ж повернулися на Галичину. Серед останніх був і Соломон Ляйнберг. Є вагомі підстави вважати, що його замордували поляки у Тернополі 1920 року.
