Вікторина до Дня народження Тернополя. Завершено

[ksana]

У цьому ж ряду й імена засновників першого професійного театру в Тернополі – «Тернопільських театральних вечорів». 1915 рік... Cаме в цей час приїздить до Тернополя Лесь Курбас, що вже пройшов достатню акторську школу.

Молодий ентузіаст, людина кипучої й невтомної працьовитості, Олександр Степанович Курбас відразу ж заходжується біля організації постійного стаціонарного театру в Тернополі. Йому на підмогу приходять професійні актори з театру «Руська Бесіда», яких війна захопила в містечку Борщові на Тернопільщині – Микола Бенцаль, Фауст Філомена Лопатинські, Марія Чернявська-Костєва, Теодозія Бенцалєва, Ганна Юрчакова. До них приєднуються молоді аматори, серед яких – Януарій Бортник, Теофіл Демчик, Володимир Калин, Марійка Калинівна та інші.

юди охоче відгукнулися на заклик Леся Курбаса, стали пліч-о-пліч з ним, щоб спільними зусиллями будувати театр, який вирішено назвати «Тернопільські театральні вечори».

Відкриття новоствореного театру відбулося 18 жовтня 1915 року прем’єрою вистави Котляревського «Наталка Полтавка» (у приміщенні нинішньої Тернопільської обласної філармонії). Ролі виконували першокласні актори, багато з них, крім драматичного хисту, мали ще й вокальний талант. Прем’єра супроводжувалася оркестром. Вистава була сприйнята захопленням, тим більше, що роль Виборного у виставі зіграв сам Лесь Курбас. Так почалася біографія «Тернопільських театральних вечорів». Окрилені першим успіхом, артисти енергійно беруться за розбудову початої справи. Незабаром на театральних афішах з’являються нові імена драматургів, нові назви української та російської класики. Поряд з соціальними драмами й комедіями Карпенка-Карого – «Безталанна», «Мартин Боруля», Франка – «Украдене щастя», Г. Квітки-Основ’яненка – «Сватання на Гончарівці», тут можна було побачити оперу С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», виставу за польського письменника Ю. Коженьовського «Верховинці», водевілі А. Чехова та «Освідчення». Водночас з виставами української та російської класичної драматургії театр практикує концерти, в яких неодмінною учасницею була Філомена Лопатинська, згодом відома оперна співачка.

[гра з вогнем]

мені_тіки_доповнення-залишаються:)

«Тернопільські театральні вечори» виникли внаслідок тимчасової ліквідації театру «Бесіди» під час гастролей у Борщові в перші дні російсько-австрійської війни 1914 р. Саме тоді частина чоловічого складу була мобілізована до австрійської армії, а група акторів опинилася у Львові, де в 1916 р. відновили театр «Бесіди» (очолюваний В. Коссаком, К. Рубчаковою); а ті актори, що залишилися на Тернопільщині, зайнятій російською армією (Л. Курбас, М. Бенцаль, Т. Бенцалева, Ф. Лопатинська, Г. Юрчакова, І. Рубчак, а з весни 1917 р. С. Стадникова і А. Осиповичева), стали ядром новоствореної Л. Курбасом трупи в Тернополі.

Фото_артистів_1916_року



Від 18 жовтня 1915 до 6 червня 1917 в театрі було поставлено близько 320 вистав, у колективі- понад 50 осіб. Після вступу до Тернополя німецьких військ «Тернопільські театральні вечори» припинили діяльність, згідно з рішенням загальних зборів театральне майно (гардероб, бібліотеку, музичні інструменти та інше) передали театрові «Руська бесіда» у Львові. Архів «Тернопільських театральних вечорів» зберігається в Національному музеї та музеї НТШ (Львів)

[гра з вогнем]

taranjka,_а_на_якій_іноземнй_мові_інфо_є_в_неті?
що_таке_дерев?яне_сердце_і_дерево?
маєш_фотку?

[taranjka]

англійською і російською можна знайти кілька імен з симпозіуму.
серце і дерево - це ковані "скульптури", які поставив депутат партії Тимошенко Деревляний на набережній (дерево в свою честь і серце для партії) - зараз це улюблене місце наречених і закоханих - якшо там не "відмітитись" то "любов не вдалась"



за останні роки в Тернополі мода на ковані памєтники - їх без дозволів ставлять всякі політичні портії і інші партійоти.... ну, але це вже інша тема

[taranjka]

Питання №17

Коли офіційно Тернопіль був резиденцією урядових установ Західно-Української Народної Республіки? В яких приміщеннях вони розташовувалися?
Хто з тернополян працював в урядових структурах ЗУНР?

3 бали

[гра з вогнем]

тада-да - 1 школа - все інше йду шукати :)

[irinka]

Однією з ключових подій національної історії було створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Однак, уже після трьох тижнів запеклих боїв із поляками українські війська та уряд ЗУНР - Рада Державних Секретарів (Державний Секретаріат) під натиском противника в ніч з 21 на 22 листопада 1918 р. змушені були залишити столицю молодої держави - місто Львів. Після короткого перебування у Золочеві керівництво республіки, зважаючи на комунікаційні можливості, обрало своїм осідком Тернопіль, куди прибуло, найімовірніше, 23 листопада. Відомо, що 27 листопада в місті вже перебував президент Української Національної Ради (УНРади) ЗУНР Євген Петрушевич (1), який, приїхавши з Відня, істотно впливав на активізацію діяльності уряду і його структур.

[гра з вогнем]

Однією з ключових подій національної історії було створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Однак, уже після трьох тижнів запеклих боїв із поляками українські війська та уряд ЗУНР - Рада Державних Секретарів (Державний Секретаріат) під натиском противника в ніч з 21 на 22 листопада 1918 р. змушені були залишити столицю молодої держави - місто Львів. Після короткого перебування у Золочеві керівництво республіки, зважаючи на комунікаційні можливості, обрало своїм осідком Тернопіль, куди прибуло, найімовірніше, 23 листопада. Відомо, що 27 листопада в місті вже перебував президент Української Національної Ради (УНРади) ЗУНР Євген Петрушевич (1), який, приїхавши з Відня, істотно впливав на активізацію діяльності уряду і його структур.

тобто Тернопіль був резиденцією ЗУНР з 23 листопада 1918 року

[irinka]

Головою утвореного 4 листопада повітового комітету Національної Ради в Тернополі став відомий письменник, викладач Тернопільської української гімназії Петро Карманський. Повітовий комісаріат (староство) очолював спочатку викладач Тернопільської української гімназії Ілярій Брикович, а потім судовий радник Олексій Сальвицький. Урядували там також адвокат Іван Якимчук і судовий практикант Григорій Славута. Комісаром (посадником) міста був уже згаданий Семен Сидоряк, заступником - адвокат і громадський діяч Станіслав Чикалюк. Короткий час як воєнний комендант повіту діяв отаман УСС Никифор Гірняк. Невдовзі його призначили комендантом усієї Тернопільської округи. Комендантські посади міста і повіту об'єднав поручник резерву Василь Болюх із Кутківців, окружним капеланом став майор Василь Кузьма (5).

До складу ліквідаційної комісії входили гімназійні вчителі Іван Боднар та Онуфрій Солтис. Окружний суд очолював Костянтин Онишкевич, окружний військовий - сотник Володимир Брикович, повітовий - Олексій Сальвицький, окружну дирекцію скарбу - радник Іван Топольницький, повітове податкове управління - Іван Ремеза, повітовий інспекторат шкіл - учитель і автор "Букваря" для самоуків Онуфрій Солтис, поштове управління - Осип Котецький, харчову управу - викладач учительської семінарії Яків Миколаєвич, урядову експозитуру (представництво) відбудови - Мартин Лушпинський і Степан Брикович. Прокурором окружного військового суду був четар Степан Чумак, комендантом залізничної станції - спочатку молодий залізничник Лисий із Великого Глибочка, далі четар Антін Дудар з Великих Бірок, а пізніше четар Ісидор Громницький. Командою повітової жандармерії керував поручник Микола Алиськевич, згодом сотник УГА, командою міліції - хорунжий Володимир Лисий. Всі команданти та їх співробітники 18 листопада присягнули в одній із найдавніших культових споруд міста - церкві Різдва Христового, або, як її ще називають, Середній, на вірність українській державі. Присягу приймав тернопільський парох отець Володимир Громницький (6).

[гра з вогнем]

Ось приміщення у якому розташовувалися