Родинний форум "Сімейка"

Як будуть нові жінки які потребують нас- зразу напишу.
Попередньої жінки телефон вже не даю, бо вона таки відмовилась і не хотіла більше контактувати.

Є мама Оксана. Жінка не є на форумі, має 1 річну дитинку яку годує, зараз має первинні ознаки післяпологової депресії. Чоловік її рахує товстою, живе вона поза містом. Хто може її підтримати в телефонному мобільному зв"язку або навіть потоваришувати і зустрічатись- пишіть мені в ПП.

може я комусь зможу чимось допомогти. сама пройшла через післяпологову депресію після перших пологів. маю діток-погодок, допомагає лише чоловік вечорами. знаю зсередини проблеми мам, у котрих дітки мали родові травми - моїй старшій донечці "обіцяли" ДЦП, але все обійшлося

Дякую, ми вам напишемо, як тільки знову хтось буде:)

mari написав:Іра, молода мама, старшій- 1,8, молодшій 6 днів. Тільки з роддому. Заливається сльозами і первинним депресивним епізодом. На вулицю ще не ходить. Чоловік допомагає вечорами. Зараз допомагає тітка, як розпочнуться городи- тітка буде зайнята. Синдром провини за швидку 2 вагітність і неможливість повноцінно приділяти час старшій дитині! Інтернет не має часу включати. Дитина весь час біля грудей. Хоче розмов! Чекає на вас.

це було 22 квітня 2010. Хто її памятає і з нею говорив? в неї вже 3 дитина, в роддомі вона була не важна.

Хто мав сильний токсикоз у перші місяці вагітності і хоче морально підтримати жінку?

Є жінка з 2 дітьми в якої 3 вагітність завмерла на 2 місяці. Хто хоче поспілкуватись? надати їй підтримку по телефону?

Дівчатка, не ображайтесь, але мені дійсно шкода що ви такі малоактивні. :cry:

Навіть вже думала щоб видалити цю тему, але так як є постійно новенькі, тому стримуюсь.
Не надоїло ще вам жити тільки своїми проблемами? А так,як життя- це постійна боротьба, то це таки так.

Не знаю чим це пояснити, хіба що тим що моя хата скраю, але життя- це така річ непередбачена.
Впевнена, що більше 1.000 жінок могли б помогти краще!

Може ви не знаєте що сказати? Повірте, Бог вас попровадить, якщо ви розпочнете розповідати про свої щирі почуття. Про свій намір помогти, про те що ви теж це розумієте і т.і. Інколи лише наявність щирої розмови про життя помагає.

Долучайтесь! Я вірю у ВАС! У ваші здібності.

mari написав:
Re: Приєднуйтеся, телефонні волонтери

Повідомлення mari » Сер, 14 грудня 2011, 12:27
Хто хоче підтримати 18-річну мами з району яка післявчора вночі родила дитину майже без кінцівок. Чоловік жінки дитину до дому брати не хоче. Жінка стоїть на межі вибору чи вертатись до мами з дитиною і залишати чоловіка і бути самій або слухати чоловіка і його сім"ю.

Хто хоче морально підтримати жінку з неповносправним хлопчиком? Чоловік мій зараз за кордоном, тож жінку підтримують лікарі і я. Приєднуйтесь і ви.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

Пам"ятаєте...
Я так...Дякую щиро ти дівчаткам які відгукнулись.

Щиро радію за Андрійка за якого ми так хвилювалась. Та БОГ мав свій намір.
Як би там не було, ми таки на Америка і не її можливості, але так шкода відсутності материнської любові.
І багато вини, та не мами_її БАТЬКІВ!

Бажаю тобі щастя, Андрійко! ЛЕТИ

Маріє, скажу за себе.
я рідко коли можу нормально говорити по телефону, бо весь день я з дітьми сама - вранці маю аврал перед прогулянкою (деталі описувати - не цікаво, звичайна рутина), потім прогулянка з постійними багатозадачними напрягами (гуляти двох дітей мені важко)), потім той обід, потім сон, а в такий час в однокімнатній квартирі не наговоришся по телефону, потім вечір - трохи подібний на ранок, тільки замість прогулянки прибирання або готування вечері і купа всіляких справ типу "дурного робОта" (то коли я мушу постійно виправляти дитячі витівки). потім ніч - і всьо, не до розмов, валюся з ніг. деколи ще вечіром валюся з ніг, коли ще не пора по графіку. вже кілька разів було так, що я дрімала або намагалася подрімати ще перед основним ляганням спати, а діти по мені товклися або ще якось заважали спати.
крім того, що я можу дати людині, коли я часто й сама потребую психологічної допомоги? особливо тепер і особливо то напевне буде потім (писала в секретному блозі. і ще Даша знає).
розумію, що на форумі я не одна, і не обов"язково лише до мене ти звертаєшся з просьбою допомогти, але дуже не хочеться залишити без відповіді твоє звернення. крім того, я про це дуже часто згадую і дуже хочеться долучитися. але покищо не складається.