Родинний форум "Сімейка"

От мене зараз дуже це питання цікавить. донька стала така вредна, а поговорити про підлітків тут дуже й не має з ким. То може хоч про себе що пам"ятаєте розкажіть (11-16 років), і то може поможе.
Чи хотіли в школу ходити, чи уроки пропускали, чи вередували, чи язика мамі з татом показували і в кімнаті закривались і кричали: я тобі кажу- не заходь!

Дякую за відвертість.

Щодо себе:була вредна і криклива, але якихось особливих коників батькам не показувала. В школі не дуже й вчилась, але мала непогані оцінки певно тому що видумувала і придумувала і щось там запамятовувала з уроку. Скрипку кинула ще на 1 році музшколи, а от щось таке особливе й не згадую.

mari написав:чи язика мамі з татом показували і в кімнаті закривались і кричали: я тобі кажу- не заходь!

було)
решта все було ок (я маю на увазі школа, навчання, оцінки) , проте в такому віці йде певна "перестройка", ще один кризис, коли ти ще ніби дитина, і всі до тебе так ставляться, особливо батьки, хочуть контролювати тебе, як раніше, а насправді ти відчуваєш (хочеш відчувати), що ти вже доросла, самостійна, маєш свою думку, в такому віці дуже часто шукаєш себе, т.д, деколи хочеться "щось показати з себе", показати, що ти от така.
Хочеться мати свою територію, (кімната),де мати можливість робити так, як ти хочеш (дозволь їй бути там повністю хазяйкою- робити інтер"єр, все так, як вона зараз відчуває, як їй зараз подобається, виразити себе.)
Я в такому віці вела щоденники особисті багато, закривалась в кімнаті і писала.....про свої відчуття.....чесно, такий брєд.....)))))нікому не дам,тре спалити...)
часто з"являється перше кохання (захоплення). В мене було в 14. В зв"язку з цим особливі переживання, думки, мрії, страждання)
ще перестройка та сама організму, перші місячні, гормональні зміни, а ми, жінки, вже знаємо, як гормони можуть впливати на організм (скачки настрою, безпричинні сльози, образа на весь світ, пригніченість), а 11-12 річна дитина цього не розуміє, вона не розуміє, що з нею відбувається, злиться на все, думає, що її ніхто не розуміє, що всі проти неї....Це такий період, дуже добре в такому віці мати побільше інформації про те, що з нею відбувається, як має поводити себе молода дівчина-підліток (бо вона вже не дитина, а підліток, і це для неї дуже важливий етап ), книжки всякі я читала, про жіночий організм, про гігієну, догляд за собою, можливо, пройтися з нею по магазинах, як справжні дівчата, купити класну білизну (якщо потрібно вже), чи якісь обновки більш дівчачі, косметику (елементарну, але суто її, я не маю на увазі тоналки, а блиск для губ, антиприспірант, т.д.),
і не дуже акцентувати увагу на її стані. Просто прийняти її дорослішу,і максимально акуратно стати їй, хай не найкращою, але подругою.

Пишіть ще дівчата, бо в мене вже півголови сивої. :?
Дякую виробникам фарби для волося :roses:

Мені шось важко про себе писати в той період ,з одного боку таке враження що найвищі мої успіхи не тішили моїх батьків ,принаймні про те що вони мною пишаються я дізналась випадково і не від них.

А потім мама мені казала що я тупа,бо не вступила до вузу на держаний,як людські діти ,які сиділи дома і вчились,а не шлялись як я (я дійсно не готувалась,думала шо сама умна),і прошляпила можливість вступу по співбесіді без екзамнну,вірніше завалила її.
А з другого боку ,навпаки мені здається що вони вважали мене розумнішою ніж була насправді ,бо ненаважувались чи шо мною керувати,і якби довіряли шо я все роблю правильно.Я не помню від коли ,але самостійна я давно, тоже з ключами на шиї :grin:.
правда якраз від хатньої роботи переважно я була звільнена.Прибирала по суботам та підмітала в будні дні,може ше посуду мила і пилюку витирала коли мама скаже,якщо не скаже-не витирала.
Часто мама приходила з роботи не задоволена,бо було не прибрано.Коли брат сварився з нею ,що не заставляє мене нічого робити,казала шо я ше нароблюсь.Короче берегла мене.
Ну але я не зовсім була безтолкова,деколи прибирала.Їсти почала готувати сама лиш в гуртожитку (до речі відразу кльово,не маючи навиків ,хіба помагала мамі деколи чи дивилась як вона робить,сама навіть суп ніколи не варила).
З мамою сварилась,ходила в старших класах в мереживному бюстгалтері ,а зверху,по ньому в піджаку ,без блузи.Або в шифоновій прозорій спідниці без підюпника.Я б свою дитину в такому з дому не випустила.Напевно я вже тоді була сильнішою від мами,а тато не вмішувався,бо тіпа я дівчина ,мене мама має виховувати.
В школі мене завжди хвалили на відміну від старших братів,де б я не пішла ,завжди була кращою з кращих напевно тому батьки мене не чіпали і надто покладались на мою розсудливість.

ооо. в мене був дуже важкий перехідний період. Тому всьо тобою, Марі, вищеописане - було. Правда, закриватися я не мала змоги, але шось таке було. В 11 років я себе не надто пам'ятаю. Але зараз акселерація пішла вперед, тому прирівнюю цей період В Анни-Марії до свого 13-14-річного.
Я в такому віці сама собі почала купувати одяг-взуття. Тобто - мама давала гроші, але я без неї їздила це все собі купувати. Крім того, в такому віці вперше закохалася (ну типу вже по підлітковому), тому причина агресії може бути і в тому, що якийсь хлопчик на неї увагу не звертає. Крім того, я в той час хотіла бути, як всі, але мене то на дискотеку не пускали, то пускали но я не мала сучасних лахів чи косметики для дискотеки, тощо.
Ну, якраз в такий період місячні можуть початися вперше. тому тут навіть і не так від психологічних факторів залежить, як від гормональних змін.
Ще в мене в той період був такий собі період бунту. Хотілося виділятися серед інших, таким чином бунтуючи проти чогось. ХЗ. Проти власної непримітності. Чи проти якихось суспільних уставів... Пам'ятаю, я тоді носила тоненьку косичку в розпущеному волоссі. Багато хто зі знайомих тьоть мені тикали, шо це якось ну не вульгарно, але чимось визиваюче, бо з розпущеним волоссям воопше тоді не подобало ходити в школу. То мене їхні зауваження навпаки тішили. Мол досягла мети.
Ну шо ше таке? З уроків в 13 років ще не втікала. Але потроху почала прогулювати танці чи художку через то, шо в той час могла гуляти з хлопцями чи просто нашою компанією.

Ну але думаю у вашому випадку - або нерозділене кохання вже нагрянуло. Або передменструальна підготовка іде :?

а уроки я любила прогулювати

помню вийшла зі школи ,йду собі закаулком на базар,а на зустріч вчителька,урок якої через один,але на ньму я понятно шо вже не буду,бо шурую кудись з монатками,питає куди я
кажу
-на базар

Вона ,звісно,офігєла ,шо я навіть не брешу шо голова болить чи живіт ,як це було прийнято ,і напевно сама не поняла як сказала,ну ладно ,йди,але шоб вивчила чи прочитала те то й те то.сама не знаю за шо мене тоді так любили.Навіть директора інших шкіл,наш само собою,я його і досі люблю.І взагалі ,мені здається ми разом з ним зуміли проломити ворожий барєр між вчителями(навіть старої совдепівської закалки,вони самі від себе в шоці були ) та дітьми ,принаймні на кілька років(мої 9-11 клас)чудові були часи,одні з найкращих в моєму житті.
З 11 до 13,я напевно була нормальною дитиною,трохи смутно памятаю.Мама ревнувала до закадичної подружки,яка на її дубільшим думку була тоді для мене більшим авторитетом ,ніж вона.

п.с напевно я таки завжди була не нормальною :grin:

Перлинка написав:п.с напевно я таки завжди була не нормальною

ой як же я люблю самокритику :grin: і іронію :grin:
:гуд: :гуд: :гуд: ;-)
по моєму на нашому форумі немало ненормальних з пеленок :grin: . і вирощуємо таких же в майбутньому ненормальних :grin:

Перлинко, ти часом не телець або терези по гороскопу?

я була трошки зажатою, некомунікабельною, довго не мала своєї компанії. але вже десь з класу 9 почала розмерзатися і вже як шось надумала собі то впиралася як баран і не поступалася. шкода батьків, особливо маму, бо знаю шо не спала ночами, поки я нагулювалася...

я була найстаршою (нас у батьків три сестрички), можете собі уявити, що вони пережили, постійно за нас переживаючи і виховуючи . Хатні обов'язки ми якось розділяли самі, наприклад, одна миє посуд, друга прибирає, інша їсти варить :). На дискотеку почала з сусідкою ходити в 13 років, але завжди вчасно приходила додому. Потім підросла сестра і ми з нею могли вже довше бути, мама також ночами не спала, але ми завжди їй казали - ну мама, ми в тебе чемні діти, ти ж розумієш ми разом і нічого з нами не станеться. Щось таке тоді творилося в голові непонятне, хотілося багато уваги, модного одягу і косметики побільше :grin: .
О, ще згадала, як до школи прийшла в мініюбці, а зробила її з маминої великої в'язаної шапки , бо дуже мені хотілося уваги одного хлопця і на уроці української мови вчителька викликала мене до дошки і запитала чи мама бачила як я прийшла сьогодні в школу вдягнута :oops: і відправила додому переодягатися.