Перлинка » 17 жовтня 2010, 00:22
Я бачила свого коханого в одному товаристві кілька раз протягом кількох місяців до того як він запросив мене на перше побачення.
То був далеко не мій ідеал,і я навіть не підозрювала що можу йому сподобатись,думала що він вважав мене легковажною(а виявилось навпаки).Взагалі такі вумні хлопці теж мали до мене слабкість тільки якось більше в юності.Ну короче ,я хвора з соплями ,червоним носом та очима,кашляю,телефонує він,звідки взяв номер?Я йому свій номер не давала.Запитує чи я не голодна,бо хоче запросити на вечерю.Я вже писала тут на форумі,що як тільки поклала трубку,сказала подругам(ми тоді разом квартиру знімали)що вийшла б за нього заміж(мені тепер самій дивно,бо він так був не схожий на то що шукала).Ну от ,зустрілись він поділився ,що останнім часом часто про мене згадує і думає,ну що не даю йому спокою,і що вирішив якось це вирішити.Я почала плакатись йому,що кохаю одного хлопця вже 2 роки,що спочатку все було ідеально йшло до весілля,а потім його перемкнуло і причини не знаю,тільки він і не посилає мене і перспективи не видно,короче розійдемось,вже стану зализувати рани,знову з`являэться у моэму житті і мучає мене.Отак я нажалілась своєму чоловікові на колишнього хлопця ,він мене пожалів,зрозумів і ми стали дружити.Через деякий час я стала відчувати що мені його постійно не вистачає ,а найважливіше,що з ним я геть забула своє нещасне кохання.Він сидів у нас з дівчатами допізна(жили в сусідніх будинках)прощались так пристрасно,що я ледь не вмлівала на порозі,а вранці я прибігала до нього ,щоб ми разом поснідали,перед тим як він піде на роботу.Отака то любов малята :D
Востаннє редагувалось
Перлинка в 17 жовтня 2010, 17:15, всього редагувалось 1 раз.
«Спасай взятых на смерть, и неужели откажешься от обреченных на убиение? Скажешь ли: "вот, мы не знали этого"? А Испытующий сердца разве не знает? Наблюдающий над душею твоею знает это, и воздаст человеку по делам его». (Притч.24:11-12)