Родинний форум "Сімейка"

Я була старшою сестрою. На півтори роки.
Ну, півтори роки, коли меншому півроку, то, звісно, сильно замітно. Але коли 7 і 8.5 - то вже не дуже :)
Але весь час були фразочки "ти старша" і т.д. Іноді доходило навіть до смішного "Іра, піди подивись, до братіка йдуть якісь старші хлопці!!!" (це до 9-ти річної дитини казали - хех, захистила би я від хлопців).
Обіжало страшно :(
І весь час хотілося старшого брата. Ну, краще старшої сестри :) Щоби і розказала щось, і десь взяла з собою погуляти, зі старшими :oops:

Так що бути старшою сестрою мені не подобалось :(
Хоча, в мене є ще двоюрідна сестра - вона молодша на 7 років. От з нею бавитися дуже любила (чим дивувала її маму, яка не вірила, що я добровільно хочу побавитись :D і кудись взяти погуляти).
То мабуть тому, що за брата мене питали, але я була не настільки старшою, щоб він мене слухався. А з сестрою все навпаки. Ніхто не заставляв, сестра мене відносно слухалась. А може то того, що то сестра, а не брат?

І в дитинстві ми з братом дуже билися, не пам'ятаю, правда, за що :niger: Зараз відносини чудесні :)
І з віком сварок з мордобоєм ставало все менше і менше, років до 8 вже і не було, а років до 12 ми навіть гарно вже дружили :)

А ще мої батьки не розуміли, що говорив мій брат (коли маленьким був), а їм перекладала

Отаке було моє старшосестринство :)

А у вас як?

А я маю меншу сестру на 2 роки (ну,ти в курсі)))) :)
Бувало по всякому. І дружили, і не говорили одна з одною, і бились донедавна..)))
Я завжди була старшою, навіть в 5 років,їй було 3,відводила спочатку її в садік, потім йшла сама. І получала за неї тоже, бувало, бо я старша,бо я мала за нею дивитись і за неї відповідати..
Але я дуже хотіла сестру і рада,що вона в мене є. Хоча ми з нею такі різні, як небо і земля, але розуміємо одна одну без слів і миримось тоже швиденько, тобто просто забуваємо про те,що сварились.) :drink:
А ще з часом моя старшість трохи стерлась і нам ніколи не скучно разом-є з ким поговорити,якщо що, щось обсудити, порадитись, знаєш, що почуєш правду, а не сюсюкання, і нормально її сприймеш, в нас багато спільних друзів, та що там- мій чоловік- її однокласник!!!)) , :oops: , разом сходити кудись, а в дитинстві нам ніколи не було скучно дома-ми завжди собі придумували всякі ігри, гралися ляльками в основному, в вчителів, в ризинки...ооооо......є що згадати...)))))
Так що я безмежно рада і щаслива,що маю сестру, бо це рідна людина, з якою світ веселіший!!!

а я все була маленька... Маю старшого брата (на 9 років!) Звісно, таке становище мало і деякі плюси (брат навчив мене читати, писати, доглядав мене, коли мамі було ніколи... іт.д.) але більшість у цьому мінусів. В нас з ним, практично, нічого спільного не було. Я йому заважала, бо всюди лізла, і все хотіла бачити, чути, знати...а в нього, на той час, вже було підліткове життя. Я весь час мріяла мати сестру, приблизно такого віку, як я . Жили ми у власному будинку, тож гуляти на вулицю мене не пускали. Час від часу приходили подруги, але, майже всі, жили далеченько...так що мені все дитинство бракувало компанії... В садочок я теж не ходила, а хотіла страшно... Ось так...Завжди було присутнє відчуття самотності... :(
Зате вже для власних діток ми постарались :) ;)

маю молодшу сестру на 5 років. Так от оце побудь, пограйся, ти повинна мене завжди добивало. В нас і досі мабуть стосунки такі досить натягнуті через те, що в дитинстві так батьки поставили. І коли говорять що має бути різниця між дітьми в 5 років я кричу голосно НІІІІІ лиш не 5. Рік два. Або вже 7-8...
А ще так вийшло може того, що всі всі мої подруги були в своїх родинах молодшими. Лиш я старша. І якщо за ними наблюдали, і все дозволяли, то в нас це я мала робити. Я її за собою всюди тягала. Мама завжди нас питала-як можна так не любити одна одну. О!!!!!!!!! Яка ж я була щаслива, що вже закінчу 11 клас і поїду. Зараз це все вже смішно. Я Ксюху свою страшно люблю. Але ця любов в нас на відстані (вона і Німеччині вчиться) через інтернет. А коли приїхала в грудні на !!цілий!! місяць, то знов гавкалися.

У мене дві сестрички молодші, одна на два роки, а друга аж на сім років молодша. Обов'язки старшої сестри брала на себе середня :???: , може того що в неї характер твердіший. Дуже їх люблю, колись в дитинстві були і сварки і бійки, а як без них ;) . Середня сестричка з сім'єю далеко в Америці живе, спілкуємося через скайп, дуже бракує живої розмови :( . Найменшенька інколи звертається за порадою. Напевно тяжко дітям, які росли самі в сім'ї. Дуже тішуся з того, що нас три сестрички :yahoo: .

а я от молодша - моя сестра старша на 6 років. Колись ми дуже сварилися (мама приходила з роботи і казала, що нас на першому поверсі чути, а ми тоді жили на 6 :D ). А коли я була в 7 класі, моя сестра поїхала на рік до Америки, і тоді я відчула, як мені її бракує. Хоча рівність в стосунках з"явилася, коли я вже стала дорослою, після 20-ти. Їй зі мною було добре - я в її компанію не лізла (бо ще мала), дітей бавила (бо вже велика). Зате шмотками і досі міняємось :drink:
Я б хотіла, щоб між моїми дітьми, якщо Бозя дасть ще, була менша різниця - десь від 2 до 4 років (взагалі-то ми хотіли близнят... :oops: )

О, а в мене було як в тій пісні "а в нашого Омелька невелика сімейка....". У мене є рідний брат (старший на 4 р.), а також двоюрідна сестра (старша на 7 р.), котра з дитинства росла і жила з нами. Вона і брала на себе обов"язки СТАРШОЇ, бо так казали батьки. Не помню, чи десь вже тут писала, чи нє, але колись саме вона придумала "Графік чергувань" між нами. Розкреслила по днях, хто і коли "чергує" вдома, і так само написала список обов"язків: зранку застелити ВСІМ ліжка, після школи, поробивши уроки, черговий підливає вазони, виносить сміття, замітає та витирає пил, ну і посуд, як же без нього. Оооо, як мені подобались такі чергування! Вони і зближували, і привчали до порядку. Хоча близькими по-справжньому ми з сестрою та братом ніколи не були. У кожного своя компанія та свої інтереси. Як були малі, то ще разом грались, а коли попідростали, то все, своє "доросле" життя. І сварились, і бились. Не без того. Але "помудрішали" десь після 23-х. Ще в мене є молодша на 3 роки сестра (двоюрідна). Про неї я пишу тому, що всі канікули ми проводили разом в селі. Тому я маю чим похвастатись: старша сестра навчила уму-разуму, старший брат інколи захищав від неприємних хлопців, котрі чіплялись до мене в селі (саме там в мене проходила бурна юність), молодша сестра, це теж "+". Завдяки їй я стала більш відповідальною, а в дитинстві, пам"ятаю, страшенно мріяла бути на неї подібною, бо саме її мені ставили в приклад бабця, тьотя, мама.
Ось. :)

Я старша від брата на 6 років. Ми не билися ніколи, я не дуже помню щоб його сильно бавила (мама за ним 3 роки в декреті сиділа), хоча мама каже що бавила. Ніхто мене сильно не напрягав, що я старша. До недавна ми з братом практично не спілкувалися - не через те що посварені, а через те, що нема спільних тем. Мені як шось треба по компютеру, то я його питаю, а йому в мене по великому рахунку нічого не треба. Відколи я вийшла заміж, а особливо, відколи повернулася жити додому, стосунки в нас покращилися. Я завжди його любила і переживала за нього...і не особливо переживала що ми не надто близькі...якось є так як є та й все...

От під впливом прочитаного вище думаю скільки дітей хочу я...

Маю старшого брата на 11 місяців.
В дитинстві не могли і секунди один без одного, були звісно і випадки коли бились.
Завжди мали одних друзів.
Вчились в одному класі.
Його кращий друг став моїм чоловіком.
Завжди батьки довіряли нам, з 10 класу з компанією друзів пускали на море, дачі, фести, інші відпочинки.
Можна було гуляти хоть всю ніч, але прийти мали разом.
В школі брат завжди списував з мене, а коли прогулював я його відмазувала.
В 7 класі мама вперше поїхала в Італію і я вчилась хазяйнувати, прала, варила, прибирала, завжди розраджувала брата в любовних пріколах.Він мене теж постійно захищав. А як мій чоловік почав проявляти до мене інтерес, то брат заревнував і були трохи розборки)
Зараз мама тоже далеко, тому часто заходжу до нього помогти, бо брат не одружений, дівчина в іншому місті.
Я б дуже хотіла дітей погодків,особливо дівчаток, але не витримаю)

ой, Лорелей, так гарно написала :)
аж захотілося самій :zybu:

а твоїй мамі на початках дуже важко було?