Родинний форум "Сімейка"

Як ви вважаєте, чи існує справжня жіноча дружба? Чи є у вас такі подруги? І чи змінились у Вас стосунки з подругами, які не мають дітей після того, як Ви стали мамою?

Жіноча дружба існує. Можу з впевненістю сказати. Поки ростеш, дружиш з усіма, а коли проходиш з цими "друзями" важкі періоди, тоді розумієш, що справжніх подруг у тебе не так уже й багато. Для когось подругою є рідна мама, для мене - чужі люди. Я не можу поділитись з мамою своїми секретами, можливо, це погано. А, може, й ні? На даний час у мене є три "перевірені часом і випробуваннями" подруги. Ми з ними спілкуємся не так уже й часто, проте, коли зустрічаємся... :?
Стосунки не змінились, хіба що просто ми стали рідше один одного бачитись і не можемо дозволити собі вийти в кафе на каву, чи просто прогулятись і поговорити "по душам", оскільки малеча теж потребує уваги і повної віддачі. Тому ми зустрічаємся або в мене вдома, або десь в парку, щоб співпав час сну дитини і я могла спокійно поспілкуватись із рідною для мене людиною.

Нажаль 2 найкращі шкільні подруги залишилися в минулому після закінчення школи. Ми всі вступили у різні вузи і у всіх зявилися інтереси, які дуже сильно різнилися, а може причина в зовсім іншому....

В інституті знову знайшлося дві. З однією ми спілкуємося досить часто, з іншою набагато рідше, але як на мене суть не в цьому. Я знаю, що коли мені щось буде потрібно, то до них я можу дзвонити чи приходити хоч серед ночі і вони так само знають що на мене можна покластися. Причому такі стосунки у нас і з нашими батьками (батьками подруг, я маю на увазі).
Жодна з них ще не має дітей, зате вони мають хорошого консультанта на майбутнє :D , як недавно мені одна з них написала. Звичайно вони мене зараз трохи менше розуміють, зате сподіваюся що зовсім скоро я буду розуміти їх на всі 100, бо вони теж стануть мамами.
Секрет дружби простий і складний водночас: треба просто сприймати людину такою якою вона є і все.
Так у нас були непорозуміння, але ми успішно їх зясовували і сподіваюся залишимося подругами на все життя!!!

Маю справжніх... аж 4 подруги. Товаришуємо ще з дитячого садочка. Разом вчилися в одному класі, разом виросли в одному дворі.
Зараз в кожної свої інтереси і своє життя, але я точно знаю, що вони завжди підтримають і розрадять в важку хвилину, не позаздрять і порадіють моїм успіхам.
Ми всі дуже різні, з різними поглядами на життя, різними статками і різним сімейним статусом.
Давно вже не живемо в одному дворі..
Та навіть не зважаючи на те, що бачиммсь рідко, дружба наша з кожним роком кріпне.
Звісно, що як і у всяких стосунках є і сварки і непорозуміння, але сила наша в нашій єдності і вмінню прощати.
НЕ можу пригадати жодного випадку, де ми б були в сварці більше двох днів (що б там не сталося :x)
Всім бажаю мати бодай одну таку подругу, які є у мене!

в мене є 2 подруги яких можна назвати вірними.Ми разом з одною 23 роки а з іншою-10 років.Навіть якщо зараз ми нечасто бачимось-будь яка радість чи неприємність-і я точно знаю хто це зі мною розділить

Найближчі люди, то чоловік і мама.
Подруги якось відійшли на задній план після знайомства з чоловіком.

О! Це для мене дуже болюча тема:)
Колись дуже близькі мої незаміжні подруги мене уникають, а при зустрічі співчувають - що я бідолаха зробила зі своїм життям, проміняла молодість на слюні і памперси:)
Чомусь при зустрічі вони постійно намагаються нав*язати мені думку, що вони жінки, а я стала куркою:)

Отакі-то справи:)

Для мене також болюча...(((
Хочеться вірити, хочеться мати справжніх подруг, таких, з ким і в вогонь, і в воду....
Є близькі люди, спільні інтереси, спільні думки, дружимо багато років, допомагаємо один одному, ходимо в гості, але таких, кому можна поплакатись в жилетку і знати, що це залишиться між нами...були колись, але з часом, після декількох плювків в душу розумієш, що, напевно, нема тої дружби...я дружу, але повністю довіритись можу тільки чоловікові і сестрі. І то, з натяжкою...((( Боюся, чи що?...Коротше, певно, треба шукати проблему в собі, я сама близько не підпускаю людей до своєї душі, бо багато хто може ,шуткуючи, зробити боляче...(

І для мене болюча тема.
Мої подруги залишилися в далекому минулому. З того часу - найближчий чоловік. ВІн і чоловік, і друг, і коханець. Все в одному.
Мені хочеться вірити, що є та справжня жіноча дружба, але сама я, з такою, на жаль, не стикалася. Є багато знайомих жінок, дівчат. Спілкуємося, ходимо в гості, ну дружимо :) ...
Але назвати то справжньою, міцною, вірною дружбою я не насмілююся. Одним словом, все так схоже як написала Марта...
Тільки в мене сестри нема :)

ну наразі муженьок то одна з ліпших моїх подруг)), но є ше кума. то такий человек якому я довіряю як собі, і то моя найліпшіша подруга жіночої статі)))