Родинний форум "Сімейка"

Ось синочку вже за пару днів буде півроку. Тепер я не уявляю собі життя без нього. А ще зовсім недавно я жила лише для себе, зосім не думаючи як то бути мамою. Син, хоча і не планований, але звісно дуже-дуже бажаний. Це людинка, яку я люблю більше всього на світі. Я бачу, що дуже змінилася. А вас змінила ваша роль мамусі???? Ось перечитувала щойно свій блог і наткнулася на виписаний від когось роздум, який знову мене вразив. Вам мабуть теж є що добавити???

До того, как я стала мамой
Я спала столько, сколько хотела, и никогда не беспокоилась о том, в котором
часу я ложусь в кровать.
Я причесывалась и чистила зубы каждый день.
До того, как я стала мамой,
Я убиралась каждый день,
Я никогда не спотыкалась об игрушки и не разучивала слова колыбельных,
Я не беспокоилась о том, ядовиты или нет мои комнатные цветы.
Я никогда не задумывалась о прививках.
До того, как я стала мамой,
На меня никого не рвало,
Никто ни разу не обкакивал меня, не плевал, не жевал и не описывал меня.
Я полностью контролировала свой разум и свои мысли.
Я спала по ночам.
До того, как я стала мамой,
Я никогда не удерживала плачущего ребенка, чтобы доктор мог осмотреть его. Или
сделать ему укол.
Я никогда не смотрела в полные слез глаза, готовая сама заплакать.
Я никогда не замирала от счастья при виде робкой улыбки младенца,
Я никогда не сидела у детской кроватки, охраняя чужой сон.
До того, как я стала мамой,
Я никогда не держала на руках спящее существо просто потому, что мне не
хотелось расставаться с ним.
Мое сердце никогда не разбивалось на миллион кусочков, когда я не могла унять
чью-то боль.
Я никогда не подозревала, что что-то очень маленькое может иметь самое большое
значение.
Я никогда не думала, что я могу любить так горячо.
Я никогда не знала, что быть мамой – настолько здорово.
До того, как я стала мамой,
Я не знала, как это – твое сердце вне твоего тела и принадлежит кому-то
другому.
Я не знала, какое это счастье – кормить проголодавшегося малыша.
И мне неведомо было это особенное чувство единства матери и ребенка.
Я не подозревала, что кто-то очень маленький может дать мне ощущение
собственной значимости на этой земле.
До того, как я стала мамой,
Я никогда не просыпалась через каждые десять минут только для того, чтобы
удостовериться, что все в полном порядке. Для меня оставались сокрытыми и те
чувства особой теплоты, радости, любви, боли, изумления и удовлетворения,
которые бывают только у мам.

Я завжди любила дітей. З 12 років доглядала племінниць, сусідських діток.
Я завжди хотіла мати діточок, але я ніколи навіть не уявляла наскільки велике щастя материнство. Нема нічого приємнішого ніж притулити до грудей своє малятко. Коли воно щось лепече, обіймає свою мамусю. А як пахне!!! Коли робить перші крочки, коли вперше каже мама...
Моїй донечці вже три рочки, а мені здається що з кожним днем я люблю її все більше і більше. Я тепер не уявляю, як стільки часу жила без неї.
Прийду з роботи, а вона мене зустрічає і каже: мама, я за тобою та скучала. І весь світ, всі проблеми стають такими мізерними. Бо є моє маленьке чудо, якому я потрібна. Чудо, якому я віддала своє серце. Чудо, яке своїми оченятками вмить піднімає настрій. Чудо без якого я не уявляю свого життя.

мені теж здається що з кожним днем я все більше і більше люблю моє щастя. Така ця любов безмежна.

:good: :good: :good:
Не вмію я писати гарно...Твори в школі не любила... :oops:
Все написане вище дуже точно передає мої відчуття (і не тільки мої)
До того як я стала мамою не одноразово допомагала сусідам,рідним,знайомим у догляді за дітками. І думала,що я вже ВСЕ знаю :D :D :D
А тепер з кожним днем переконуюсь,що не знаю НІЧОГО :???: :???: :???:
Вчитись,вчитись,вчитись...

в мене нікои раніше не було такого спокійного і щасливого життя :)
І Ромка в мене такий класний!

Ja zaraz prosto ne yjavljaju jak ja gula bez svojeji doci-ce nastiljku veluke wastja-slovamu ne perekageg

А як материнство змінило вас?

Особисто я до народження пешої дитини не любила дітей. Уявляєте? А особливо грубеньких. а тепер, я обожнюю ВСІХ дітей. Особливо таких, яких можна щипати, лоскотати, і мняцкати))))))

хе, і я дітей не любила (Дарця перевернула мій світ :kiss girl: ) - в мене не вистачало терпіння на них - пояснювати шось, перекладати їх відповіді, і взагалі вважала всіх дітей надміру впертими :zybu: :zybu: :zybu: тепер я така терпляча стала :zybu: :zybu:

ага, щось дуже знайоме :)

правда, мій мені все-одно найкращий, найчемніший, найгарніший і наймудріший (ну, як і в кожної мами, мабуть)

mala-karta написав:правда, мій мені все-одно найкращий, найчемніший, найгарніший і наймудріший (ну, як і в кожної мами, мабуть)

Хм, не согласна)
Самый умный, самый красивый... Самообман.
Я реально оцениваю своего ребенка, и признаю красоту/воспитанность/одарённость других детей.
Да, мой ребенок для меня - самый любимый, самый дорогой, самый родной, самый сладкий - это естественно. Но говорить "мой ребенок лучше всех, красивее остальных", когда вокруг есть и другие дети, очаровательные, талантливые.. Не понимаю такого.