Родинний форум "Сімейка"

А ми познайомилися так: Була в мене в інституті подруга, в чоловіка теж була знайома, вони були двоюрідними сестрами. І одного прекрасного дня вирішили нас познайомити. Йому кажуть є така то дівчина, а мені кажуть є гарний хлопець в окулярах, хочеш познайомимо. Я кажу хочу. Так ми і зустрілися перший раз біля драмтеатру 1 квітня. Не скажу що була якась іскра, кохання з першого погляду, він мені навіть і не дуже сподобався. Але я вирішила спробувати, зав'язалися стосунки, з'явилися почуття і так ми вже шостий рік разом, одружені 3 роки. А нашим подружкам ми дуже вдячні, це наші "свашки". Якби не вони, ми б не зустрілися.

ану, хто ше не розказував?
я з мужом познайомились біля світлофора принаймні світлофор памятаю, і що представляли нас тоже, але його смутно. зустрічатися почали через роки 2 десь. і вже зовсім недавно знайшли "перше сімейне фото" (він випадково попав в кадр) з останнього карпатського шешорського фестивалю

Ми познайомилися вперше в вересні 2007 року, на співучці там мав бути якийсь концерт (здається передвиборчий, бо приїжджала ще тоді Ю. Тимошенко і роздавали всім футболки з сердечками то я точно памятаю). Ми були з друзями, тоді прийшов ВІН зі своєю тепер вже колишньою дівчиною і ми так познайомились. Навіть тоді не дуже на нього звертала увагу, бо я теж була з хлопцем. Зустрічались після того інколи, бо були в нас спільні друзі, ходили одного разу на дискотеку компанією, говорили, інколи зідзвонювались навіть, щоб обговорити коли ще зустрінемось, щоб кудись піти з друзями. От так і закрутилось, почали зустрічатись як пройшло півроку після знайомства.

А ми з чоловіком познайомились в 2004 році на помаранчевій революції, в Києві. Я тоді ще в 10му класі вчилась)) Просто мій чоловік - друг Дашиного чоловіка. І от вони всією тернопільською компанією завалили до нас додому на чайок погрітися. А тут я сижу на ліжечку в піжамі і з хворим вушком.. Отак ми і познайомились. Мені тоді всі вони(тернопільські туристи) сподобались, такі красиві, спортивні, а якою мовою говорили гарною!!! потім я одужала і шастала з ними по всяких концертах. Запам"ятався мені мій чоловік вже на Дашиному весіллі(десь через півроку), щось про зірки мені розказував..) потім десь два роки ми майже не перетиналися, я собі вчилась в Києві а він тут в Тернополі собі був. І от одного разу мала я йти в похід з Дашиним чоловіком, але в нього щось не вийшло і в похід нас повів мій майбутній чоловік. Там все і зав"язалось Але стосунки наші були на відстані 450 км, бо я вчилась і жила в Києві. І багато хто в нас не вірив, але ми все подолали, через три роки зустрічань одружились, потім завагітніли і я нарешті переїхала в Тернопіль! народили Катруську і навіть ще унівєр закінчила!
От така в нас історія.. Мій чоловік каже, що я ще тоді в піжамі йому в душу запала, а я щось не вірю...)))

Повірте, ні час, ні відстань не вбивають СПАВЖНЬОГО почуття. ... наша історія кохання почалася ще в школі: він був семкласником, а я - восьмикласницею... Закохалися. Були сеперечки, і сльози ( це ж життя!!) але інших коханих у нас так і не було... Зустрічалися довгих 10 (!!!!!!) років. Не вірте, що кохання на відстані не існує. Існує! Після закінчення школи я поїхала вчитися у Львів , він - у Тернопіль, було й таке, що зустрічалися раз на місяць - пережили-відкохали... Закінчили навчання, влаштувалися на роботу (я - у Львові, він - у Тернопоплі), роман на відстані продовжувався ще рік (ох, ці поїзди і шалені миті зустрічі!!! Є тепер що згадати - ТАКА романтика!!!) Потім - романтичне освідчення, весілля - і от уже три роки щасливого шлюбу. А доказом нашого великого кохання є наша маленька донечка... Кажуть, що в буднях і в повсякденних проблемах кохання блідне і перетворюється на звичку - дівчата, не правда!
Я вдячна Всевишньому за такого друга, чоловіка і просто за таку хорошу людину у моєму житті.
Бажаю усім-усім-усім щиро і взаємно кохати і бути щасливими - це так прекрасно!!!

я із своїм чоловіком познайомилась... на тренуваннях з айкідо))
поки я була студенткою, то досить сер*йозно займалася айкідо. свого нинишнього чоловіка я запримітила одразу. він мене, доречі, теж, проте сильно не злюбив перших півроку. як виявилося пізніше не любив за те, що ми з дівчатами піймали його в коридорі та трохи намутузили
та помім я помітила, що він завжди ставав за мною (я ж-бо завжди була в пешому ряді) щоб бути в спарингу. також помітила, що він відганяв інших хлопців, які хотіли стати за мною. старших брав авторитетом, меншим роздавав потиличники )) так смішно і цікаво було.
три роки тренувань не минули задарма. він став нашим чоловіком і татком. тепер думаю з якого віку донечку в секцію айкідо віддавати?.. ))

А мій зі своєю бригадою у нас дах фарбували і як то кажуть поклали око одне на одного.

Ми познайомились в Зарваниці на таборі,на кухні,2001р.До дому приїхала через три дні і зрозуміла,що зі мною щось не те.Одружились в 2009р аж,довго зустрічались...

А нас звів гуртожиток. Я лише поступила і поселилася в кімнаті з старшими дівчатами, мій майбутній чоловік разом з друзями прийшли, як то кажуть, на чай. Він мені зразу впав в око: високий, кремезний, одним словом МУЖЧИНА.Через декілька днів ми пішли в кіно і офіційно почали зустрічатися.Бувало всяке,потім трохи крутила носом, але він дуже наполегливо мене добивався........І рівно через 6 років після знайомства 4 вересня 2010 року ми одружилися, а минулого року в червні народилося наше щастячко!!!І тепер собі не уявляємо ,як то стільки часу могли жити без нашого синульки

А зі своїм коханим зустрілася в Нідерландах. Сюди приїхала до мами в гості. перший раз його побачила хлопець як хлопець, нічого особливого. Другий раз коли приїхала так трошки краще роздивилася, а потім через тиждень на роботі разом працювали,після роботи моя мама попросила мене додому відвезти бо у мене світло на велосипеді не працювало. І тоді він запросив мене на побачення. На слідуючий вечір ми разом посиділи в кафе, поїхали в Ротердам, загубили номера від машини, намалювали на папері і приклеїли інші, під ранок поїхали в Амстердам, а в 1 годині дня в мене був автобус на Львів. Я поїхала до дому залишила йому нік зі скайпу, щоб фото скинув. Коли приїхала до дому включила компютер, він мені фото скинув. Ми почали спілкуватися по скайпу два тижні а потім я зробила йому сюрприз приїхала в Нідерланди нічого йому несказавши. і відтоді ми разом почали жити, поживати і добра наживати. . Зараз вже 3.5 роки разом, маємо маленьку донечку 11 місяців.