Навіяне темою про емоційне вигорання.
цього літа в мене в селі кітка народила 4 котинятки, а на дачі тоже бродяча кітка народила котят, незнаю скільки і де, але десь на 7-10 день вона їх принесла до нас двох (бо ми її підгудовували, то вона нам довірилася
) : одне було серіньке і здорове, а друге чорне і хворе - мало грижу і зламаний хворстик
(буквою П, ніби хто дверима припер йому той хвостик). так от. сільська приручена кітка тікала від дітей, вони були і є зачухані, вона їх не вилизувала, не грала з ними, - а тікала, бо знала що моя мама їх буде годувати з піпетки (бо кітка могла на цілий день піти), котинята кричали в коробцілий день, а вона собі сиділа на порозі. було видно, що вона замучена тими дітьми, вона не рада, вона хоче "волі". хоча їй всьо на блюдечку з голубою кайомочкою приносили, і корми спеціально купували, і ящик прибирали і т.д. її задача була доглядати дітей. але ж нє! її то напрягало - бо вона привикла лежати на сонечку
А от бродяча-дачка кітка, яку ми троха підгудовували
(бо спочатку троха були непорозуміння, що то через мене та кітка тут котят принеслі і т.д. і хто її буде годувати і т.д. і було постановлено не годувати - нехай мол забирається але потім всі полюбили і кітку і котинят ) вела себе зовсім по іншому. бо мала наполювати собі їжу і дбати про котят, мити, годувати, березги від небезпеки. вона двіч переховувала котинят від Ані. Аня не сильно їх мучила, але кітці не подобалося, що вона їх годинами носить на руках (( вона ходила за нею хвостиком і тихенько мявкали в так особливо муркала. то треба було бачити, як вона їх вилизувала, як вона з ними гралася, як вона їх кликала за собою, як прикольно муркала, як те сіре втікало, а вона його доганяла і лапкою штовхала в бік "ночівлі", а чорне було слабеньке і постіно було біля кітки, котинята такі гарні, вилизані, ні одної блохи!!! а сільськийх за літо ми двічі мили від блох
вони ніколи не ходять за ногами і не мявкають без перстану, не бються між собою, на відмуну від наших сільських.
блін, а як вони між собою любляться
потім котенят вкрали, як кітка ходила кругом хати і плакала, носила миші на поріг і плакала. але нащастя котинята вернулися за три дні.
через два тижні їх знову вкрали
і знову кітка плакала, але котинята знову вернулися вернулися!
бо кітка їх багато навчила.
мені реально хотілося бути тою дачною кіткою
я просто не можу передати, наскільки це було захоплююче за тим всім наблюдати, а скільки позитивної енергії від неї йшло. після такого хотілося обійняти свою дитину, наплести їй тисячу косічок, гратися з нею і літати від щастя.
шкода, що ми люди так не вміємо. (((