lylochka » 28 березня 2012, 19:21
Ось таж історія вже від мене.
Ой, як же довго тягнеться час. Я так чекаю тебе, а ти все там))) Давай, вилазь, сьогодні ж таке свято, День Незалежності, знаєш як кльово буде як ми зустрінемось??? Я так люблю тебе, сонечко!
Ей, Мілан, вже майже 12 ночі, ти хочеш народитися на свято, чи ні??? Тиша…
Пройшов тиждень.
Щось мені так солоденького захотілося… чи може солоненького??? Точно! Снікерс!!! «Вова, сходи в магазин».
Ням-ням, смакота!!!
Ой, почалося!!!!!! Стою в кімнаті і не знаю що робити. Швидко в туалет. А що тепер? Куди бігти? Кого кликати? Чую паніку чоловіка за дверима… Але чому мене нічого не болить? Мало б боліти…
Так, в пологовий, швидко!!! Ой, я як же я з не помитою головою народжуватиму? Це ж Мілан мене вперше побачить! Маю бути гарною!!! Все, назад в ванну.
Досі не болить… щож, можна на пам'ять на животику дату пологів написати. Де мої фарби??? Вова, напиши. Декілька фото і побіжу телефонувати мамі… «Ало, мама, почалося!»
Чую Вова вже таксі викликав, ну все, поїхали…
Приїхали в пологовий. Досі не болить. Мене оглянули і сказали що розкриття один палець і потрібно чекати до ранку схваток. Якщо не почнуться, будуть стимулювати… ой, не хотілося б…
Нарешті мене відвели в Патологію і дали ліжко. Маю відпочити, але не можу. Малий буйний став, згадую слова медсестри «Поспи!» але як??? Завтра найважливіша подія в моєму житті, як тут спати? Цікаво, а який він буде?... Ой, боляче… Невже це воно? Схватка?... 10 секунд, що ж чекаю… 40 хвилин і знову. Таки воно. Але не так вже й боляче. Якщо це така біль на схватках, то я ще й карти пограти можу)))) Щож, любий мій синочок, будимо чекати до ранку… Схватки почастішали, але біль цілком терпимий. Заснути не можу, потрібно вийти з палати, а то сусідок розбуджу.
Ой, як добре в коридорі, погуляємо, синочок? На верхньому поверсі чути дитячий плач… щасливі…
6 ранку. Схватки кожних 20 хвилин. Все-таки побудила я своїми прогулянками дівчат з палати. «Привіт, хто кого чекає?» насправді мені трохи боляче, але ж не буду я лякати дівчат. Терплю. О, Вова телефонує!..., бідненький, голос стомлений, але не зізнається що не спав. «Давай до мене, наш лікар зараз приїде».
9 годин, мені оголосили що розкриття 2,5 пальці, це добре. Переводять в передродову. Тепер ми з Вовою і Міланчиком самі. Чую за стіною одна дівчина вже народила…тепер ще одна… заздрю… Біль посильнішав, але все ж терпимо. Знову огляд, розкриття 4,5 пальці. Ще трішки…Де мій м’яч? Айййййй, я все витримаю, я все витримаю… Ой, стомилася, хочу спати. І чому я вночі не спала??? Може хтось кави дасть?
Стоп! Кажуть в родову іти. Вже? Ок, Вова ти зі мною? Кажуть тужитися. Добре… але сил замало. Прошу перепочити. Чую руки чоловіка. Ось вона, моя підтримка. Готова. Мілан, люблю тебе!!!..........
Привіт, сонечко… я сама щаслива мама на світі!!!
В цифрах: води відійшли в 21:00, в пологовий приїхали опівночі. Схватки почалися приблизно в час ночі. В 9:00 я була в передпологовій і в 13:25 народила Міланчика. Ось така моя історія.
А народжувала в 3 пологовому Вінниці.
Ось таж історія вже від мене.
Ой, як же довго тягнеться час. Я так чекаю тебе, а ти все там))) Давай, вилазь, сьогодні ж таке свято, День Незалежності, знаєш як кльово буде як ми зустрінемось??? Я так люблю тебе, сонечко!
Ей, Мілан, вже майже 12 ночі, ти хочеш народитися на свято, чи ні??? Тиша…
Пройшов тиждень.
Щось мені так солоденького захотілося… чи може солоненького??? Точно! Снікерс!!! «Вова, сходи в магазин».
Ням-ням, смакота!!!
Ой, почалося!!!!!! Стою в кімнаті і не знаю що робити. Швидко в туалет. А що тепер? Куди бігти? Кого кликати? Чую паніку чоловіка за дверима… Але чому мене нічого не болить? Мало б боліти…
Так, в пологовий, швидко!!! Ой, я як же я з не помитою головою народжуватиму? Це ж Мілан мене вперше побачить! Маю бути гарною!!! Все, назад в ванну.
Досі не болить… щож, можна на пам'ять на животику дату пологів написати. Де мої фарби??? Вова, напиши. Декілька фото і побіжу телефонувати мамі… «Ало, мама, почалося!»
Чую Вова вже таксі викликав, ну все, поїхали…
Приїхали в пологовий. Досі не болить. Мене оглянули і сказали що розкриття один палець і потрібно чекати до ранку схваток. Якщо не почнуться, будуть стимулювати… ой, не хотілося б…
Нарешті мене відвели в Патологію і дали ліжко. Маю відпочити, але не можу. Малий буйний став, згадую слова медсестри «Поспи!» але як??? Завтра найважливіша подія в моєму житті, як тут спати? Цікаво, а який він буде?... Ой, боляче… Невже це воно? Схватка?... 10 секунд, що ж чекаю… 40 хвилин і знову. Таки воно. Але не так вже й боляче. Якщо це така біль на схватках, то я ще й карти пограти можу)))) Щож, любий мій синочок, будимо чекати до ранку… Схватки почастішали, але біль цілком терпимий. Заснути не можу, потрібно вийти з палати, а то сусідок розбуджу.
Ой, як добре в коридорі, погуляємо, синочок? На верхньому поверсі чути дитячий плач… щасливі…
6 ранку. Схватки кожних 20 хвилин. Все-таки побудила я своїми прогулянками дівчат з палати. «Привіт, хто кого чекає?» насправді мені трохи боляче, але ж не буду я лякати дівчат. Терплю. О, Вова телефонує!..., бідненький, голос стомлений, але не зізнається що не спав. «Давай до мене, наш лікар зараз приїде».
9 годин, мені оголосили що розкриття 2,5 пальці, це добре. Переводять в передродову. Тепер ми з Вовою і Міланчиком самі. Чую за стіною одна дівчина вже народила…тепер ще одна… заздрю… Біль посильнішав, але все ж терпимо. Знову огляд, розкриття 4,5 пальці. Ще трішки…Де мій м’яч? Айййййй, я все витримаю, я все витримаю… Ой, стомилася, хочу спати. І чому я вночі не спала??? Може хтось кави дасть?
Стоп! Кажуть в родову іти. Вже? Ок, Вова ти зі мною? Кажуть тужитися. Добре… але сил замало. Прошу перепочити. Чую руки чоловіка. Ось вона, моя підтримка. Готова. Мілан, люблю тебе!!!..........
Привіт, сонечко… я сама щаслива мама на світі!!!
В цифрах: води відійшли в 21:00, в пологовий приїхали опівночі. Схватки почалися приблизно в час ночі. В 9:00 я була в передпологовій і в 13:25 народила Міланчика. Ось така моя історія.
А народжувала в 3 пологовому Вінниці.