Мені, здається, що це залежить від того який в чоловіка характер, і від його рівня кохання до своєї жінки :yes:

чоловіки не люблять сліз жінок...не люблять почуватись винними,не знають як вести себе при таких обставинах
треба як найрідше плакати)...

В моїх знайомих напевно у всіх так.Мені прикро читати,коли в сім"ї так не є...Шкода.Треба виправляти ситуацію...

В приємному шоці, що так буває... По-доброму Вам заздрю :sad:

а я навпаки можу виплакатись лиш біля чоловіка,а так,то соромлюсь перед кимось,хоч всяке буває...

І спробуй хоч раз виявити емоції, особливо криком, ну, принаймні, в моїй сім'ї так, то потім таке-е-е-е буде, що 1000 разів шкодуватиму про цей сплеск емоцій :dash:

[quote="Марійка"]Чоловіки, моє враження, хочуть зробити з нас каміння або цемент, без емоцій, без відчуттів і почуттів, байдужими до всього, особливо до них. Ми маємо бути ніби ляльки, коли хотів - взяв-подзвонив-запитав про самопочуття, а не захотів - значить, не захотів. І це треба сприйняти, похвалити і ще й подякувати :scare:[/quote]
Це точно,вони чекають від нас підтримки,уваги...А ми можемо й обійтися!!!

Чоловіки, моє враження, хочуть зробити з нас каміння або цемент, без емоцій, без відчуттів і почуттів, байдужими до всього, особливо до них. Ми маємо бути ніби ляльки, коли хотів - взяв-подзвонив-запитав про самопочуття, а не захотів - значить, не захотів. І це треба сприйняти, похвалити і ще й подякувати :scare:

На початку наших стосунків мій чоловік звиртав увагу на мої сльози, тепер ні...І це для мене стало поштовхом стати сильнішою,і непоказувати що мене луша болить :В):

я колись плакала часто, та мене мій не жалів а ще й насміхався, чого мол нюні розпустила, я взагалі дуже чутлива нюня, а тепер стараюсь виплакатись коли його нема, тоді мені краще. А при ньому плачу хіба коли щось болить дуже-дуже.то пожаліє, але це дуже рідко.